Новость из категории: Новости / Новости с видео

Глухівські лікарі на передовій боротьби з COVID-19 + відеорепортаж з Глухівської лікарні

Медичний директор глухівської міської лікарні Віталій ГОРБАСЬОВ характеризує нинішню ситуацію з COVID-19 як безпрецедентно складну:

 Штам «Дельта», як відомо, набагато підступніший та агресивніший за попередні. Неодноразово траплялося, в тому числі й у Глухові, коли самопочуття ураженого ним начебто покращувалося, він вже розраховував на виписку, але зненацька знову погіршення - і смерть. Нині серед жертв корона вірусу висока частка осіб, молодших за 50 років, і, вперше в нашій громаді, зафіксовано присутність вірусу в двох дітей – на щастя без небезпечних ускладнень, з симптомами, схожими на звичайне ОРВІ. Особливо уразливими до «Дельти» є жінки, особливо ті, що наближуються до порогу 60 років. Вони становлять 60- 65% від загальної кількості уражених.

Наразі, як повідомив Віталій Володимирович, кількість «важких» пацієнтів з сатурацією нижчою за 90 буквально зашкалює, і всі ресурси лікувальної установи спрямовуються на їх порятунок. Немов на підтвердження, під час нашої розмови надійшло повідомлення про нового пацієнта, котрий мав сатурацію на рівні 50. 

 Керівниця глухівської міської лікарні Валентина БАРАХОВИЧ зазначає, що нинішня корона вірусна хвиля спровокувала справжній форс-мажор:

 І це при тому, що у Глухові до нового сплеску пандемії підготувалися заздалегідь, домоглися відкриття ковідного відділення на 26 лікарняних ліжок. Воно запрацювало 8 жовтня, і звідтоді двічі збільшували їх кількість – аж до нинішніх 115. Ми забезпечені киснем, концентраторами, транспортом. До Глухова везуть пацієнтів і Середино-Буди, Ямполя, Путивля, Шостки, Бурині. Всі пацієнті – «важкі».

Від початку жовтня до середини листопада відділення прийняло майже 400 уражених COVID-19. На жаль, 57 з них врятувати не вдалося, поза всі технічні можливості та високий фаховий рівень глухівських медиків. Тут варто зазначити, що у Глухові немає жодних проблем ні з препаратами, ні з концентраторами, ні з киснем, який надає «Сумитехногаз – С». Без затримок надійшло і 3,4 млн. грн. від Національної служби здоров’я на забезпечення боротьби з пандемією. Отримується «гуманітарка».

А другий тиждень поспіль спостерігається і поступове зниження темпів захворюваності. На сьогодні у коронавірусному відділенні аж 18 вільних ліжок. Може пандемія йде на спад і в темному, похмурому коронавірусному тунелі з’явився отой самий обнадійливий промінчик? В. ГОРБАСЬОВ пов’язує уповільнення ковідної динаміки з циклічною природою розвитку популяцій вірусів, поперемінною зміною розростання й затухання. На його думку, нинішня відрадна тенденція може змінитися на геть протилежну вже у лютому наступного року. На заваді цьому може стати активна вакцинація. Нині її показник на Глухівщині перевищує 20%. А динаміка щеплень – за останні три тижні дає привід сподіватися, що до того часу наша громада виробить щось на кшталт колективного імунітету.

Все це, зауважимо, у перспективі. Її можна осягнути з керівного крісла або робочого місця журналіста, і навряд – в стінах лікувальної установи, що знаходиться, образно висловлюючись, на нульовій лінії боротьби з COVID-19. Одна з таких – відділення анестезіології та інтенсивної терапії. Тут займаються найвідповідальнішою справою – порятунком тих, над ким чатує смерть. Завідувач відділення – Володимир НІКІТЕНКО не розділяє оптимізму щодо сповільнення темпів пандемії:

Ситуація тривожна . Надходить багато людей у вкрай важкому стані – таких, яким треба терміново подавати кисень. Загальні цифри захворюваності можуть змінюватися у кращий бік, але ми цього не відчуватимемо. До відділення все прибувають і прибувають ті, кого треба рятувати. Двадцять – тридцять, сорок, півсотні: кожен – ще й у важкому психологічному стані, кожного треба підбадьорити, налаштувати на боротьбу. Намагаємося довести до їх свідомості що ковід – не стовідсоткова смерть, що не треба впадати у відчай, що можна і потрібно перемогти. Дуже болить, коли втрачаєш людину, боляче повідомляти родичів про найгірше. Щоб цього не сталося, робиш все можливе, включаєш максимальну швидкість. Нещодавно надійшла ковідна хвора без свідомості, з гіпоксією, підозра на інсульт - практично жодної надії. Рахунок її життю ішов на хвилини. Ми взялися за справу – і зрештою зробили неможливе. Вона пробула у нас тиждень, ще пару – у інфекційному, і врешті пішла звідтіля своїми ногами. Ось такі щасливі фінали, а не примарна статистика, дійсно, надихають на оптимізм.

Що реаніматологія – місце максимального зосередження заради боротьби за життя, усвідомлюєш у палатах, де лежать пацієнти, під'єднані до кисню. Стерильна чистота, медперсонал у захисних костюмах, відчужені обличчя людей під масками, мерехтіння моніторів з медичними показниками ніби переносять на грань буття і небуття. Перекинулися парою слів з медсестрою, яка тут від самого початку пандемії. Оксана КУЛІШ, повідомивши лише що сама перехворіла на ковід, розуміє відчуття підопічних, і потай молиться за кожного, щоб той вижив.

Тут, у лікарні, всі, за великим рахунком, живуть надією, і – роблять все від них залежне, щоб посунути пошесть якомога подалі від нас.

 Микола Захарченко, Андрій Коваленко



Поделиться в соцсетях:

Нашли ошибку в статье ? Выделите слово/несколько слов и нажмите Ctrl+Enter

Похожие новости