Новость из категории: Статті

Глухів, перший день війни

В ніч на двадцять четверте вклався спати доволі пізно – близько першої ночі, а тому опівсьомої ледь прочумався. Та власне й не прочумався: мене розбудила дружина і повідомила, що обстріляли оперативне командування «Північ». Я звичайно знаю, що воно знаходиться в Чернігові, але мій мозок, який ще не відійшов від короткого сну, ніяк не міг осягнути інформацію: « Що, накрили Сєвєродонецьк? Зрозуміло, Лугандонія вчора звернулася за до Путіна за військовою підтримкою. Ти диви, як оперативно відреагував…»

Глухів, перший день війни

Промовляючи останню фразу, я вже остаточно прокинувся. І зрозумів, що обстріляли таки Чернігів, і почалася війна. Далі – телевізор, напад полум’яного гніву й прокльони на адресу конторської нечисті, що засіла у Кремлі, дзвінки до рідні, колег, знайомих. І від: мені зателефонував з Чугуєва однокурсник. Він живе неподалік аеродрому, і повідав, як той обстрілювали, як трусило їхній будинок після кожного «прильоту».
 
Тут між ділом і гримонуло: потужний вибух десь далеко, і коротка черга – неначе з зенітної «спарки». Після години гнівних почуттів, коли на душі, нарешті, вщухлошвидко поснідав і відправився до міста. Минаючи перехрестя Суворова та Путивльської, звернув увагу на довжелезну чергу авто біля заправки. У центрі ж все було як завжди – окрім довгого «хвоста» до хлібного фургону на автостанції. Ще впадала в очі велика кількість людей з мобілами при вусі. Деякі з них, не соромлячись, випускали з себе матюки. Потім розпочалося активне спілкування, й, відповідно, потік інформації: про обстріл частини поблизу Обложок, бої на трасі Київ – Москва, захоплення бачівського посту, бої прикордонників, підбиту техніку – нашу і їхню. Щось із цього виявилося звичайними фейками: наприклад про розбиту «градами» заставу в Шалигиному та чеченців на її руїнах. Від декількох співбесідників довелося почути що у підрозділах ерефії, що йдуть на нас слов’яни практично відсутні, головний кістяк складають кавказці та башкири. Невдовзі довідався, що від військомату на трасу відправилася група глухівських добровольців з мисливською зброєю. До того я встиг навідатися до військової частини.
 
Вона виглядала, немов після нейтронного опромінення: все пусто, й, здавалося, жодного звуку в стінах, ні назовні – навіть не чутно щоб і горобці цвірінькали. На Красній Гірці зустрів знайомого будівельника, який повідомив, що тут нещодавно кружляв гвинтокрил без розпізнавальних знаків. Далі – нові невтішні вісті: осколками від ракети, що впала біля Обложок, поранило чоловіка жінкиної дружини, місцевої мешканки. Йому сильно посікло кінцівки, у товариша поряд – серйозніші травми. Обох відвезли до Кролевця. Скоро від сестри довідався, що серед заручників, захоплених у Бачівську – син її колежанки. Путінські шакали загнали під дулами автоматів у льох близько сотні людей: прикордонників, брокерів, продавчинь магазину на митному переході, подорожуючих. За останніми повідомленнями, їх вже перевезли до Кокіно, що на Брянщині, розмістили в приміщенні якогось місцевого коледжу, без їжі та води. Стало також відомо про загибель під обстрілом керівника частини МЧС в Есмані. Зранку на шевченківській розвилці траси Москва- Київ попав під обстріл легковик, за кермом якого перебував син глухівського депутата. Надвечір нам зателефонувала ще одна подруга дружини, і повідомила про загибель на полігоні Широкий Лан під Херсоном своєї племінниці. Та служила у зв’язку ППО.
 
Андрій КОВАЛЕНКО


Поделиться в соцсетях:

Нашли ошибку в статье ? Выделите слово/несколько слов и нажмите Ctrl+Enter

Похожие новости