Кубок наш! (відео)

Ніхто не очікував, що вперше за багато років фінали футбольних Кубку та Суперкубку Сумщини проводитимуться поза межами обласного центру.


Ніхто, крім футболістів нашого «Велетня» і роменського «Агробізнесу», які змогли перемогти в півфіналах. Глухівчани здолали сумський «Спартак-Сумбуд», а футболісти з міста над Сулою - «Вікторію» (Миколаївка - колишнє Жовтневе, що на Білопільщині). До речі, «Агробізнес», здобувши чемпіонський титул, знову змагатиметься за Суперкубок з «Велетнем», не на сумському полі. Після півфіналів представники Глухова і Ромен самі вирішували, де проводити фінальну гру. Роменчани прийняли пропозицію «Велетня» щодо проведення фінальної гри на «Дружбі» без особливих заперечень, оскільки були абсолютно впевнені у своїй перевазі. У їхньому активі вже був матч першого кола, виграний у «Велетня» з більш ніж переконливим рахунком 5:1. Ну, і, «Агробізнес» за сезони 2015-16 рр. в першості й іграх Кубку не зазнав жодної поразки!


Нинішній фінал за інтригою можна було порівняти з історією 1959 р. Тоді Глухів приймав учасників фіналу обласного Кубку ДСО «Спартак». Наших футболістів виводив на перше місце навіть нічийний результат. Програючи по ходу матчу 0:2 вищому за класом сумському «Спартаку», вони зуміли зрівняти рахунок після точного удару Миколи Мороза наприкінці зустрічі, й завоювали почесний трофей.

Можна згадати також і «матч сторіччя» 1970 року, коли глухівському «Спартаку» під керівництвом Валерія САДИРІНА протистояла збірна ветеранів Москви. Вболівальники зі стажем і нині часто згадують феноменальний гол, забитий Анатоліем ЛІСНЕНКОМ у ворота самого МАСЛАЧЕНКА. І хоча москвичам вдалося зрівняти рахунок, глухівчани справедливо відчували себе переможцями.

А 18 років по тому наш «Сирзавод» приймав сумський «Автомобіліст», більшість гравців якого виступали в першості України. Вже на 10 хвилині гості вели 2:0. Втім, сирзаводівці не розгубилися, зібралися, перехопили ініціативу і забили аж п`ять (!) мячів. Та перемога поклала початок серії блискучих успіхів «Спартака», який брав участь у республіканській першості 1990 року.

А 1989 р. «Спартак» боровся за третє місце в першості області. Воно надавало право виступу в лізі аматорів чемпіонату України. Спартаківці розгромили лідера і майбутнього чемпіона – сумський «Фрунзенець»: 5:1. То була єдина поразка сумчан за весь сезон. Отже, нинішній фінал Кубку Сумщини мав стати для глухівчан чи не найважливішою грою за всю, майже столітню історію нашого футболу.


Гравці «Велетня» дуже ретельно готувались до вирішальної гри, тим більше, що ту призначили на День незалежності. Напередодні, 23 серпня, на тренуванні під керівництвом Романа ЛУЦЕНКА були присутні 20 гравців. Приїхали сумські легіонери, в т. ч. досвідчений новачок – Олександр БОНДАРЕНКО. Йому відвели позицію останнього захисника. До речі, нині у «Велетні» лише 4 легіонери; переважна більшість гравців- вихованці глухівської ДЮСШ. Вони мали мірятися силою з дуже досвідченою й збалансованою командою, котра за своїм складом цілком «тягне» на другу лігу. Клубний бюджет «Агробізнесу» сягає 2 млн. гривень – втричі більше за те, що мають глухівчани. До речі, фаховий прогноз порталу «Футбол-Суми» надавав перевагу роменським футболістам з пропорцією 70/30.

З самого ранку 24 серпня футбольне поле «Дружби» не пустувало. Тренери ДЮСШ на чолі з Богданом ЖБАНОВИМ провели на ньому представницький турнір з футболу за участю 8 команд вихованців 2006 р. н. Головним спонсором змагань було ТОВ «Велетень». Його керівник Надія ВАЙЛО та міський голова Мішель ТЕРЕЩЕНКО привітали учасників фіналу.

Вболівальники заповнили трибуни більше, ніж на дві третини. Останній раз стільки «Дружба» збирала хіба 1996 року,коли спартаківці грали зі збірною артистів України. Втім, то був розважальний матч з концертом, а зараз мав відбутися справжній – запеклий – двобій. Саме на нього очікували тисячі присутніх.


Сподівання на гостру, безкомпромісну гру підтвердилися, як то кажуть, на всі сто. «Велетень» с перших секунд матчу почав пресингу вати, а його голкіпер Андрій АЛФЕРОВ надійною грою «в тилу» надавав впевненості товаришам по команді. Тут далися взнаки наполегливі тренування під керівництвом Романа ЛУЦЕНКА. Андрій спіймав кураж, і в останніх матчах декілька разів, без перебільшення, рятував команду. Стало остаточно зрозуміло, що глухівчани різко підсилили свою найслабшу, за підсумками минулого сезону – голкіперську – ланку. Тішить душу, що Андрій – вихованець саме глухівського футболу. Надійно зіграв і згадуваний Олександр Бондаренко. Передній же захисник Артем СТАРЧЕНКО вигравав більшість дуелей на «другому поверсі». І його колеги , що грають на флангах - досвідчені сумські легіонери Станіслав КОРСУН і Сергій ОДИНЕЦЬ діяли, по суті, безпомилково.

Півзахист цього разу був представлений п`ятьма гравцями. Олексію ДУДУКОВУ та Роману ЛУЦЕНКУ в центрі допомагав Денис МИЛЮТА. Він, зрештою, і став одним з героїв матчу. Якщо Денис і надалі гратиме з таким старанням, має всі шанси на запрошення до ФК «Суми», як свого часу Богдан ДУШИН. Правий півзахисник Ігор ЗАГОРОДНІЙ, який, навчаючись у харківському спортінтернаті, був капітаном команди, теж виправдав своє високе реноме. Лівий фланг підзахисту Р. Луценко довірив юному Дмитру ТАРАБАРІ, чия гра прогресує з кожним матчем. Напад глухівчан представляв Роман КРОЛЕВЕЦЬКИЙ. Він декілька сезонів успішно грав за «Велетень» в матчах першості району, а 2009 р. став чемпіоном відкритої першості Глухівщини у складі «Зміни» з Перемоги.

Досвідченіші та вправніші роменчани начебто й володіли ініціативою, контролюючи м`яч десь 60% часу, але саме глухівчанин Дудуков у першому таймі мав єдиний реальний шанс відкрити рахунок. Цей момент засвідчив, що легкої прогулянки для «Агробізнесу» не буде. Друга половина гри розпочалась атаками на зустрічних курсах. Небезпечно зі штрафного б`є Р. Луценко. Євген КАРТАВИЙ, який замінив втомленого Тарабару, пожвавив гру на лівому фланзі. В середині тайму, обігравши двох суперників, прицільно пробив в незахищений кут воріт. Ситуацію врятував буквально останньої миті захисник роменчан .

Активні дії в обороні та пресинг по всьому полю дозволили нашим футболістам вирівняти гру. Не такий вже страшний «Агробізнес», як здавалося! Блискуче діє в центрі півзахисту «диригент» Р.Луценко, демонструючи чи не найкращий футбол за весь час свого перебування в Глухові. І ось 80 хвилина. Олександр Бондаренко з місця правого півзахисника робить навіс у штрафну, Денис Милюта у боротьбі за верховий примушує воротаря помилитися. М`яч відскакує до Р. Кролевецького. Той, у потрібному місці, в потрібний час - забиває.

Радості глухівчан немає меж. Роменчани кидаються у навалу. Другий тренер «Велетня» Євген КУЗЬМЕНКО вносить корективи: замість Дудукова - Юрій ЯРИНА, Кролевецького міняє Володимир ЧУХНЕНКО. За останні десять хвилин основного, й чотири – компенсованого часу наші суперники двічі небезпечно пробивають. Безуспішно – Андрій Алферов на місці. Фінальний свисток знаменував дещо несподівану, але, тим не менш, цілком заслужену перемогу «Велетня». Вона стала однїєю з найяскравіших сторінок літопису глухівського футболу.


Капітан «Велетня» Роман Луценко отримує почесний трофей від голови Федерації футболу Сумської області Андрія ПРОХОРОВИЧА. Разом в гравцями та Надією Вайло, золоту медаль під оплески отримує й глухівський мер. Далі гравці знову віддають шану Надії Олексіївні. Гості з Ромен виглядають дещо розгубленими. Вони ніяк не можуть усвідомити свою поразку. Знову згадаємо: на полях Сумщини за останні два роки вони не програвали жодного разу. Глухівчани наочно довели: порядок і завзятість б`ють клас!

Найкращим гравцем матчу офіційно визнано Романа Луценка. Спеціальним призов ТОВ «Велетень» нагороджений воротар Андрій Алферов. Призами глядачів відмічені Роман Кролевецький і, знову, А. Алферов.

Дворазовими переможцями Кубку у складі «Велетня» стали Денис Милюта, Станіслав Корсун, Андрій Алферов, Евген Картавий, Артур ЛИЧОВ. Від імені всіх вболівальників Глухівщини поздоровляємо футболістів і працівників ТОВ «Велетень» зі здобуттям почесного трофею.

P.S. Навіть у святковий день, не обійшлось на стадіоні й без "ложки дьогтю". Йдеться про цілу купу сміття поряд з урною біля північної трибуни. Подібну картину можна було спостерігати й у підтрибунному туалеті. Невже важко було прибрати сміття тим, хто отримує зарплатню за догляд за стадіоном?

Володимир Романенко, Василь Мамай