Новость из категории: Статті

Війна як вона є: глухівчанин поділився враженнями з фронту

Як воно після «нуля» Бійці підрозділу 72 окремої мехбригади імені Чорних Запорожців повернулися до свого розташування після пекельної зміни на «нулі» неподалік Угледару. Вони раді тиші, можливості відіспатися, відмитися від розбитого в багно глеюватого донбаського чорнозему. То, дійсно, милість Божа: прожити декілька днів без обстрілів від шостої ранку до двох ночі, коли по тридцять – сорок разів падаєш долі будь-де, не знаючи, чи підведешся знову, коли молиш небо, щоб поблизу не розірвалася граната з хлорпікрином, від якого вилазять очі і здавлює груди так, що несила дихати, або снаряд з фосфором, що пропікає тіло до кісток. Зупиниться бодай на декілька днів і моторошна стрічка з епізодами по дві секунди. Саме стільки минає від пострілу до прильоту снаряда чи міни. З ворожих позицій до цілі – тобто місця, де ти знаходишся.

Війна як вона є: глухівчанин поділився враженнями з фронту

Тож почув постріл, і - маєш на все про все оці дві секунди. Вони здаються дуже довгими, бо перед твоїми очима за цей майже невідчутний у звичайному – цивільному – житті проміжок часу пролітають цілі роки, низки пам’ятних подій, образи рідних, близьких … та бозна що, чого вже не пригадаєш, коли тебе черговий раз пронесе. Після «нуля» дуже цінуєш прості життєві речі: можливість виспатися до схочу, постояти під гарячим душем, надягти чисту білизну. А ще, мов маленька дитина, радієш кожному життєвому прояву навкруги: мерехтінню чорних фазанів на вкритому торішньою травою степку, білочці, яку підгледів у лісосмузі, посвисту дужих крил лебедів, що повертаються з вирію. Природа не дає тобі зневіритися, даючи натомість надію, що врешті-решт повернешся до рідного порогу, і житимеш зовсім іншим – чистішим, добрішим, правильнішим за те що було, і є, життям. В ньому, насамперед, будеш більше віддавати часу своїй сім’ї, вихованню сина.

Війна як вона є: глухівчанин поділився враженнями з фронту

Десь так мислить і мій товариш – Сашко Возний з Тростянця. Він, окрім малого, має ще й доньку. Ця війна для нього вже друга. Першою була АТО, на яку попав за мобілізацією 2015 року. У Глухові тоді вирували пристрасті навколо виборів мера, а Сашко воював: Авдіївка, Світлодарська дуга, водій бронетехніки, поранення. У нього, до речі, й псевдо відповідне - Броня. Щоправда після контузії його перекинули на підсилення звичайним піхотинцем. Він звичний до таких поворотів. Можна навіть сказати що зовсім на них не зважає - особливо після Бахмута та Новолуганського, де минулого літа їх з двох рот залишилося в живих лише двадцять сім бійців. Зараз під Вугледаром при всіх обстрілах, грязюці, фосфорі та хлорпікрині все-ж легше

. Його 72 бригада імені Чорних Запорожців дає ворогу гідну відсіч: майстерно працює дронами, артою, в т. ч. і 155-мм «Трьома сокирами», «Данами»; РСЗВ. Є у нього, як і багатьох з нас, сподівання на майбутній успішний контрнаступ. А ще – що після року без ротації на Донбасі отримав законну десятиденну відпустку, й побув нарешті в родинному колі з сином та донькою.
 
З інформації бійця 72 ОМБр під псевдо «Редактор». Записав - Андрій КОВАЛЕНКО


Поделиться в соцсетях:

Нашли ошибку в статье ? Выделите слово/несколько слов и нажмите Ctrl+Enter

Похожие новости