Загинув герой Олександр Олександрович ЗДЕБСЬКИЙ (2.07.2004 – 13.12.2023)

Подивіться, яку силу і впевненість випромінює цей 19-річний юнак. Його життя було коротким, але Олександр встиг зробити найважливіший вибір. Він хотів бути корисним, бути там, де важко. Не ховатись за спинами інших, коли Батьківщина переживає найтяжчий період. 

Олександр Здебський жив у селі Баничі, там закінчив школу. Навчався у Глухівському ВПУ, як почалось масштабне вторгнення російської армії. Юнак планував вступити у військову академію. Але змінив плани: дочекавшись, поки йому виповниться 18 років, одразу пішов у ТЦК і уклав контракт. Слідом за ним у військо пішов його старший брат – 37-річний Сергій.

 

Майже рік солдат Здебський воював на Куп’янському напрямку. Побратими кажуть, що вік на фронті майже нічого не значить, там нема молодих чи старих – значення має витривалість, навички, позитивний настрій. Саша був саме таким оптимістом і вправним воїном. 

Він разом з побратимами стояв скелею там, де після авіаційних ударів та артилерійських обстрілів не залишається нічого живого. Він не повернувся з останнього виходу на позиції, снаряд потрапив прямо у бліндаж. Це трапилось поблизу с. Вільшана. 

У Баничах загибель молодого юнака на війні схвилювала усіх, багато хто згадує його як бойового і активного хлопця, дуже комунікабельного і відповідального. Кажуть, що восени він був у короткій відпустці після поранення вдома. Коли у нього питали, як там, чесно казав, що важко. Але хотів якнайскоріше повернутись до побратимів, бо не міг спокійно терпіти цю несправедливу війну проти українців. 

Старший брат Олександра потрапив у полон, родина переживає дуже тяжке горе. Співчуваємо матері, вітчиму, сестрі. Розділяємо горе.

Рашисти несуть смерть і тяжкі випробування. На боротьбу з кремлівськими окупантами стають наші найкращі захисники. Честь усім і слава!

 Низький уклін земляку, який чесно виконав свій обов’язок Людини, Громадянина, Воїна. 

Скоро тіло ГЕРОЯ доставлять додому.