У Глухівській публічній бібліотеці до 220-річчя від дня народження М. А. Маркевича оформлена виставка-портрет.
Микола Андрійович Маркевич народився 7.02. (26.01) 1804 року у селі Дунаєць (нині Глухівська міська ОТГ Сумської області), в родині поміщика й колишнього дипломата Андрія Івановича Маркевича. Мати майбутнього історика – донька таємного радника, графиня Анастасія Василівна Гудович. До п’ятирічного віку Микола мешкав у свого діда в селі Полошках на Глухівщині, пізніше у прабабусі та тітки П. Скоропадської в Дунайці, з 1809 р. — в Сокиринцях, Васьківці, Рудівці (нині Чернігівська область).
З березня 1814 р. Микола навчався у приватній школі П. Білецького-Носенка в с. Лапинці під Прилуками. У 1817–1820 р.р. – у Благородному пансіоні при Головному педагогічному інституті в Петербурзі.
Микола Маркевич був близько знайомий із Тарасом Шевченком. 1847 р. поклав на музику вірш Т. Шевченка «Нащо мені чорні брови». Тарас Григорович присвятив Миколі Маркевичу вірш «Бандуристе, орле сизий».
1824 р. вийшов у відставку, повернувся до України – до свого родинного маєтку в с. Турівка. Одружився з донькою прилуцького поміщика Уляною Ракович.
Микола Маркевич поставив за мету підготувати і видати першу українську енциклопедію. Упродовж 10 років написав понад 100 тисяч статей для енциклопедії. Загалом підготував для публікації 11 томів по 600 сторінок. Маркевич долучився до укладання українського словника зі 45 тисяч слів.
Він отримав у спадок велику родинну бібліотеку, став відомим колекціонером давніх історичних документів. Архів налічував понад 12 тисяч рукописів.
Микола Андрійович проводив велику дослідницьку роботу. «Історія Малоросії» у 5 томах М. А. Маркевича – це одна з перших в українській історіографії праць, в якій відтворено багато сторінок історії України і українського народу від найдавніших часів до кінця ХVІІІ століття.
Також Маркевич написав чимало розвідок з історії українського гетьманства та козаччини: «Первая любовь, подвиги и кончина Тимофея Хмельницкого»; «Мазепа»; «Гетьманство Барабаша»; «Про перших гетьманів Малоросійських»; «Про козаків».
До етнографічних праць М. Маркевича належать «Сборникъ малороссійскихъ пѣсенъ»; « Южнорусскія пѣсни»; «Обычаи, повѣрья, кухня и напитки малороссіянъ», а також публікації з питань народонаселення, клімату, бджолярства, вівчарства Полтавщини, історичний і статистичний опис Чернігова.
Залишив щоденник, його записи становлять неабияку цінність.
М. А. Маркевич помер 21 червня 1860 року у своєму маєтку у селі Турівка Прилуцького повіту (нині Яготинський район на Київщині).
У 2018 році у селі Дунаєць урочисто відкрили пам’ятник Миколі Андрійовичу Маркевичу.
Тамара Привалова
Поділитися в соціальних мережах:
Знайшли помилку у статті? Виділіть слово/кілька слів та натисніть Ctrl+Enter