Перемога: замість Радянської та Першотравневої – вулиці Олексія Цигикала та Олега Ковбаси

Перемозька громада перейменувала дві вулиці з типовими назвами часів СРСР. Відповідне рішення депутати сільської ради підтримали одноголосно, без жодного заперечення. Центральна - найдовша вулиця в Перемозі , що витягнулася вздовж траси до обласного центру, тепер носитиме ім’я місцевого уродженця, бойового офіцера Олексія Цигикала.

Дивізіон реактивних систем залпового вогню «Смерч» під його командою винищив сотні путінських наймитів та десятки одиниць їхньої бойової техніки, низку укріплень, складів озброєння та військового майна на широкому просторі від межі Харківщини з Донеччиною до Маріуполя. Підрозділ набув, можна сказати, легендарної слави. На нього влаштовували засідки, посилали спеціальні диверсійні групи – безрезультатно. Наш земляк завжди виявлявся на три кроки вперед. За його голову ворог пропонував десятки тисяч в іноземній валюті. Все даремно: у найближчому оточенні не знайшлося іуди, який би насмілився зробити зле батьку - командиру навіть за такі шалені гроші. Щоправда, на полі бою Олексія було тричі поранено. Його військовий хист знайшов гідне визнання: низка бойових нагород, представлення до звання Героя України. Зрештою він був переведений на посаду полковника, здав дивізіон, почав формувати новий полк. Якраз у розпал приготувань до піднесення на вищий щабель з ним і трапилося непоправне. Вранці, коли мчав з заступниками на полігон, в їхній старенький «ВАЗ» (треба ж такому бути – найближчими днями до частини мали доставити позашляховик для вищого офіцерського складу) врізався «джип» з місцевим підпилим мажором за кермом. Ось така дурнувата випадковість перервала життя героя на самому злеті. Поза сумнівом, ім’я Олексія Цигикала гідне бути закарбованим у пам’яті земляків.

В одній з наших попередніх публікацій вже йшлося про військову одіссею та загибель на мосту перед Веселою Горою поблизу Щастя іншого героя, народженого в Перемозі - майора Олега КОВБАСИ. Його ім’я отримала інша вулиця –Першотравнева, якою пролягає шлях до Чернєвого та Шалигиного. До всіх майже трьох з половиною сотень будинків, розташованих на згаданих вулицях, вже прикріплено масивні таблички з новими назвами, номерами та кольоровими зображеннями козацьких хрестів. Їх виготовлено за рахунок місцевого підприємця, депутата районної ради Віктора Скопенка. Саме він став ініціатором перейменування:

- Дуже добре знав Олексія Цигикала. Він і мій син Василь товаришували зі шкільних років. Коли розпочалася війна, допомагали частині Олексія чим могли. Наш земляк , безперечно, справжній герой, і гідний високої пошани за все, що зробив для захисту Вітчизни, мабуть у найкритичніший для неї момент. Олега Ковбасу знав менше, але й з того, що про нього відомо, можна зробити висновок: це був неабиякий воїн. Посада помічника начальника оперативного відділу бригади, яку він обіймав - суто штабна. Цілком дозволяла триматися на безпечній відстані від ворожих куль. Втім, Олег при будь-якій нагоді виходив на передову, аби з’ясувати всі деталі ситуації, побути поряд з бійцями. Його смерть стала неабиякою втратою для підрозділу, а за великим рахунком – всього фронтового товариства.

Варто зазначити, що перемозька громада за сприяння Віктора Васильовича розгорнула дуже серйозну волонтерську мережу. На тутешніх підприємствах ремонтують електрообладнання для фронтової бронетехніки, а у селі функціонує два пункти прийому допомоги фронту. Лише у грудні минулого року туди надійшло близько 300 кг. різноманітних продуктів для бійців АТО.

Микола Стороженко