Академік М.М. Гришко – основоположник наукової селекції

Цими днями наукова спільнота України відмічає 115-річчя з дня народження Миколи Миколайовича Гришка – видатного вченого, генетика, селекціонера, засновника на Печерських горбах Київського ботанічного саду. Для нас, глухівчан, Микола Миколайович залишається в пам`яті як видатний вчений, який завдяки своєму таланту і натхненній праці вперше у світовій практиці впритул наблизився до вирішення проблем селекції коноплярства.

Народився М. М. Гришко 3 січня 1901 року в Полтаві. Там пройшли його дитинство і юність. Після навчання в кадетському корпусі 1917 року вступає до гімназії, а через рік стає студентом Харківського сільськогосподарського інституту, але через буремні події залишає його і через деякий час відновлює навчання вже в Полтавському с.-г. інституті, який закінчує в 1925 році. Як відмінника навчання, його направляють для удосконалення знань на педфакультет Київського с.-г. інституту. До 1929 року М.М. Гришко працює викладачем генетики, селекції, насінництва і дослідної справи в Майнівському с.-г. технікумі. Поряд з цим викладає природознавство у школі і бере активну участь у ліквідації безграмотності, займається науковими проблемами.

Обравши природознавство справою своєї діяльності, М.М. Гришко вкладає в нього свій нездоланний темперамент дослідника і на все життя зберігає захоплення, щоденно відточуючи свій талант і кваліфікацію як науковця. Біограф вченого Л.Л. Коханова відзначає, що характерною рисою його наукової діяльності з початку і до останніх років життя було поєднання наукових пошуків в інтересах практики народного господарства країни. Гришко М.М. був твердо переконаний, що наука і тільки вона одна може зробити людину щасливою. Попри своє походження з родини, що потрапила під значний русифікатороський вплив, Микола Гришко ніколи не втрачав зв`язку з національним «українським морем», котре вирувало навколо нього. У своїх біографічних нотатках він зазначав, що особливості історичного минулого України, її соціального і національного складу з великою силою відбилися і на його перших дитячих враженнях, і на перших наукових пошуках.

В 1927 році молодий викладач опублікував в «Українському агрономі» першу наукову статтю «Організація літнього практичного навчання в зимових сільських школах та сільськогосподарських гуртках». Згодом М.М. Гришко розбив навчально-дослідне поле площею 11га, розділивши його на 400 дослідних ділянок. Микола Миколайович першим описав культурну флору північного Лісостепу. З часом ним був створений колекційно-селекційний розсадник для вивчення місцевих сортів. М. Гришко поділяв ідеї акад. М.І. Вавилова, залучаючи до селекції місцевий матеріал, наполегливо впроваджуючи кращі сорти, а з 1928 року започаткував інтродукційний пункт Всесоюзного інституту прикладної ботаніки і нових культур (теперішній Інститут рослинництва ім. М.І. Вавилова, Санкт Петербург, РФ).

У Глухові М.М. Гришко жив і працював з 1931 по 1940 роки, сформувавшись як генетик-селекціонер. Нам достеменно невідомо, що спонукало його здійснити саме такий вибір. Можливо, це пов`язано з переведенням Майнівського технікуму до Сум та створенням на його базі Інституту буряківництва, де Микола Миколайович обіймав посаду доцента. Як на нашу думку, рішення його зумовлювалось і створенням у нашому місті в 1931 році Всесоюзного науково-дослідного інституту конопель, яке відкривало широкі перспективи зростання для науковця. Він відразу очолює відділ генетики і селекції інституту конопель, паралельно працюючи (1932-1937 рр.) доцентом Глухівського сільськогосподарського інституту. У Глухові М.М. Гришко зосередився на вивченні конопель, які були вельми цікавим об`єктом і мали на той час велике господарське значення. Тут у будинку, де мешкала велика сім`я вченого, по Києво-Московській (навпроти відділення стоматологічної клініки), ним був написаний знаменитий «Курс загальної генетики» (1933), а пізніше в співавторстві з Л.М. Делоне «Курс генетики» (Харків, 1938) … До речі, випадково вцілілий «Курс генетики», написаний разом з Л. М. Делоне, є в експозиції історико-педагогічного музею ГНПУ ім. О. Довженка.

Характер його наступних наукових досліджень зумовило декілька факторів. По-перше, намітився новий напрям в розвитку «класичної» генетики, окреслений М.І. Вавиловим, який звернув увагу на виняткове значення досліджень статі у рослин, що й потягнуло опрацювання методики селекції ряду найважливіших культурних рослин. По-друге, конче необхідно було збільшити виробництво коноплепродукції шляхом створення нових сортів. М.М. Гришко розпочав зі з`ясування мінливості та вивчення особливостей успадкування ознак статі конопель. Йому поталанило встановити велику мінливість репродуктивних органів і разом з цим фенотипу рослин. Згодом він довів значне варіювання ступеня однодомності конопель, з`ясувавши й природу статевої відмінності. Результати цих досліджень знайшли висвітлення у низці фундаментальних праць: «Проблема пола у конопли» (1935), «Вопросы пола у конопли, выведение однодомных форм и сортов с одновременным созреванием обоих полов» (1937), «Селекция конопли» (1938) тощо.

Саме М.М. Гришко вперше довів успадкування однодомності, що підтверджено дослідами на масовому селекційному матеріалі. За допомогою гібридизації різних типів однодомних та самозапилених окремих однодомних рослин одержано вихідні форми для створення нових сортів. Микола Миколайович відбувся і як генетик, і як селекціонер, опрацювавши методику та розпочавши роботи над виведенням однодомних конопель і сортів з одночасним достиганням обох статей. Головним результатом цієї роботи було те, що завдяки одночасності дозрівання з`явилась реальна можливість проводити механізоване збирання, що й принесло йому визнання на державному рівні. В 1936 році М. Гришко був нагороджений Орденом Леніна, одночасно отримавши також вищий науковий ступінь – доктора сільськогосподарських наук, а трохи згодом – професора.

Таким чином, глухівський період став, мабуть, вирішальним у його становленні, як непересічної особистості – Науковця з великої літери. Додамо, що 1939 року М.М. Гришка обирають дійсним членом Академії наук Української РСР, директором Інституту ботаніки, членом Президії Академії наук УРСР, завідувачем кафедри генетики та селекції Київського університету.

Глибокі його напрацювання знайшли продовження в наукових дослідженнях колективу селекціонерів Інституту луб`яних культур. За першими одночасно дозріваючими сортами пішли однодомні сорти, створені його учнями, такими як Є.С. Гуржій, Г.Й. Аринштейн та Г.І. Сенченко та іншими науковцями. Колишній аспірант М.М. Гришка, а потім директор Інституту професор Г.І. Сенченко створив школу молодих науковців, селекціонерів і генетиків в складі професорів О.Г. Жатова, М.Д. Мигаля, В.Г. Вировця, Л.М. Горшкової і інших та багатьох кандидатів наук, які гідно продовжили селекційну роботу. Ними не тільки були виведені високопродуктивні сорти однодомних конопель, але й розвіяно міф про їх наркотичність шляхом елімінації вмісту канабіноїдних сполук. Зараз сучасні селекціонери продовжують вирішувати сучасні проблеми коноплярства, продовжуючи справу талановитого вченого академіка Миколи Миколайовича Гришка. Вдячні глухівчани, високо оцінюючи вклад нашого земляка, академіка М.М. Гришка в науку і практику, найменували його ім`ям одну із новозбудованих вулиць нашого прекрасного міста.

Вячеслав Вировець, доктор сільськогосподарських наук, професор
Лідія Горшкова, доктор сільськогосподарських наук, професор, Заслужений працівник освіти України.