Про Богослужіння

Спочатку, після гріхопадіння, крім молитви, Господь установив для людей жертвоприношення – на знак, що все, що начебто належить нам, насправді не наше, а Боже. Поєднання молитов з жертвоприношеннями повинно було нагадувати, що Всевишній приймає людські молитви заради тієї жертви, яку згодом приніс за всіх людей Син Божий, Спаситель, який прийшов на землю. Спочатку богослужіння проводилися просто неба. Не було ні святих храмів, ні священних осіб. Люди приносили жертву Богу, де хотіли, і молилися так, як підказували їм власні почуття та настрій. Потім, за повелінням Божим, у часи пророка Мойсея було споруджено скинію - перший старозавітний храм єдиному істинному Богу. Обрав народ Божий також первосвященика, священиків і суддів – левітів, визначивши жертви на різні випадки і встановивши свята: Пасху, П'ятдесятницю, Новий рік, день очищення тощо. Прийшовши на землю, Господь Ісус Христос навчав поклонятися Небесному Отцю у будь-якому місці.

 

Водночас він часто відвідував старозавітний єрусалимський храм як місце особливої благодатної присутності Божої, піклувався про порядок і проповідував у ньому. Так само чинили і святі апостоли, доки не почалися відкриті гоніння на християн. У часи апостолів, як видно з книги Діянь апостольських, були особливі місця для зібрань віруючих і для здійснення Таїнства причастя, які називалися церквами, де богослужіння проводилося поставленими на те через рукопокладання (у Таїнстві священства) єпископами, пресвітерами (священиками) та дияконами. Остаточне упорядкування християнського богослужіння зроблено наступниками апостольськими, під керівництвом Духа Святого і за даною їм від апостолів заповіддю: "Все повинно бути благопристойним і за чином" (1 Кор. 14, 40). Цього порядку суворо дотримуються у святій православній Церкві Христовій.

 

Православним церковним богослужінням називається служіння чи служба Богу, яка складається з читання і співання молитов, читання Слова Божого і священнодійств (обрядів), здійснюваних за визначеним чином, тобто порядком, на чолі з священнослужителем (єпископом або священиком). Від домашньої молитви церковне богослужіння відрізняється тим, що воно проводиться священнослужителями, законно поставленими для цього через Таїнство священства святою православною Церквою, і проводиться переважно у храмі. Церковне православне громадське богослужіння має на меті, для повчання віруючих, у читанні та піснеспівах викласти істинне вчення Христове і налаштувати їх на молитву та покаяння, а в образах і в діях зобразити найважливіші події із священної історії, які відбулися для нашого спасіння, як до, так і після Різдва Христового, аби викликати у віруючих вдячність Богу за всі одержані благодіяння, посилити молитву за наступні милості до нас від Нього й отримати спокій нашій душі. А головне, через богослужіння православні християни входять у таємниче спілкування (єднання) з Богом, через здійснення таїнств при богослужінні, а особливо Таїнства св. причастя, і отримують від Бога благодатні сили для праведного життя.