Втрапили в халепу

Подружжя Т., обидва віком трохи за тридцять, мешкає на Усівці, у затишному будиночку на Береговій. Він і вона звичайні люди: зірок з неба, як то кажуть, не знімають, але й не на поганому рахунку: двійко діточок, господарство, тягнулися з копієчки, ремонтуючи та обставляючи свою скромну оселю…

Ось це бажання зробити свій куточок комфортнішим, чепурнішим і зіграло, врешті, злий жарт з головою сім’ї – Олександром. Він пристав на пропозицію придбати у розстрочку меблі та кухонне приладдя у такого собі В. Той теж з Усівки, хлопець розбитний – з тих, кого дільничі інспектори вважають за свій найбільший головний біль. Відбув декілька термінів ув’язнення за дрібні злочини, постійно позиціонував себе бувалим кримінальником – такий собі злодій у законі місцевого розливу. Останнє слово вжито невипадково - В. дуже любив зазирати у чарчину, і після певної дози алкоголю, що називається, з`їжджав з катушок. Колись, перебуваючи в такому стані, він так відлупцював свого старого, що той ледь оклигав, і, через сильне нервове ураження, вже не зміг повернутися до нормального життя. Нині він нидіє у роменській психлікарні, перебуваючи практично у «овочевому» стані.

Після цього В. почав посилено виносити речі з батькової хати. Коли вже й виносити не стало чого, подався на заробітки до Росії. Там начебто виходило непогано, але, знову-таки, як згадують товариші по праці, через пристрасть до спиртного гроші у нього буквально випаровувались. У Глухів на «побивку» В. приїхав з жалюгідною сумою – щось близько тисячі гривень. Він пропив їх буквально за день, а коли протверезів і захотів похмелитись, то згадав про своїх боржників. Т., до речі видавали гроші В. сумлінно, в обумовлений термін. Цього разу, однак, пиякові закортіло так, що він пішов забирати «кредит» серед ночі.

Олександр Т. - теж людина доволі крутої вдачі. Несподіваного гостя він зустрів не зовсім лагідно, і у грошах відмовив. Ситуацію врятував брат дружини, який, запобігаючи лихові, взяв свою кредитку, і «злітав» до найближчого банкомату. Отримавши бажане, В. продовжив гулянку. Надвечір, прихопивши пляшку оковитої, знову заявився до Олександра – миритися. Той не відмовив. У затишному куточку знову забулькотіло. Все могло закінчитися добре, але гість перебрав, і з ним стався звичний напад несамовитості. Він почав вимагати … дозволу переспати з жінкою боржника. Тут вже й у господаря урвався терпець. Той накинувся на В. і почав завдавати йому удари: спочатку кулаками, а згодом і лижною палицею, налитою свинцем, цеглиною…Коли В. перестав подавати ознаки життя, Олександр поклав його тіло на заднє сидіння своєї «копійки» и вивіз геть.

У суботу вранці, на путівці, що веде від асфальтованого виїзду на Джерела до Чернецького озера випадкові прохожі знайшли труп В. Співробітникам карного розшуку вистачило трохи більше доби, щоб вийти на слід і затримати підозрюваного. Було проведено вражаючу за своїм обсягом роботу. Мешканці мікрорайону розповідають: поліція тричі обійшла всі закапелки, котрі будь-коли відвідував вбитий. Зрештою, правоохоронцям вдалося до хвилини відтворити його маршрут тієї злої ночі.

Підозрюваний тимчасом намагався знищити всі докази – навіть пофарбував підлогу там, де сталося вбивство. Все виявилося даремним: поліцейські вирізали декілька дощок, і зібрали кров, що просочилася через щілини. У гаражному кооперативі «Гвардієць» знайшли й автомобіль, на якому перевозився у свою останню путь безталанний любитель випивки та інших гострих відчуттів. Складається враження, що він наполегливо шукав шансу втрапити в халепу, і, врешті, таки знайшов.

А Олександр, проти якого вже порушено кримінальну справу за ст. 115 (Навмисне вбивство) сам собі ускладнив становище, намагаючись позбутися слідів злочину.

Андрій Коваленко