Новость из категории: Статьи

Розповідь очевидця

За допомогу партизаном у березні у березні 1942 р. фашисти спалили Гуту Глухівського р-ну, розстріляли 273 її жителів, серед яких жінки, діти, люди похилого віку, спопелили хутори Теребеньки, Каплицю, Язвин … Сьогодні ми на відстані людського життя від тих трагічних подій березня 1942 року. 77 років пройшло відтоді, а пам’ять людська зберігає все до найдрібніших деталей. Нині залишилось 2 останні очевидці – уродженці Гути: 90-річна Ганна Трохимівна Гайтина і 86-річний Володимир Михайлович Середній, до котрого і завітали разом з дослідником цієї трагедії – Михайлом Григоровичем Голубом. - Як зараз, пам’ятаю цей трагічний день, - говорить Володимир Михайлович. – Це було у неділю 8 березня 1942 року. Мати варила пшоняну кашу на молоці у череп’яному горшику.

В дитинстві це була найсмачніша страва: запах каші і золотиста кірка зверху і нині стоїть перед очима. Але каші так і не довелось скуштувати: вона залишилось у печі, а хата згоріла… Це почалось до обіду. У Шостці базувалась сотня карателів: вони знищували села і хутори разом із людьми. Коли підводи, на яких було по троє поліцаїв у чорній одежі з гвинтівками і білими пов’язками зі свастикою на рукавах в’їхали в село, я разом з дітьми вчителя – Володею і Тонею був у сусідів, де були ще дівчатка – Сусанна та Люба. Коли приїхали карателі, ми побігли додому. Наша хата була кутова, зліва – цвинтар, а навпроти школа, де в окремій кімнаті жив з дружиною Анею та дітьми вчитель Петро Кіндратович Подорога. Біжучи додому, я помітив, що під сосною, яка росла біля цвинтаря, стояв високий німець у шинелі, а поряд у шубі із папахою на голові – дебелий поліцай: він тримав у руках радянський автомат ППШ. Біля них був довгий ящик, схожий на домовину, мабуть, для цінностей. У німця – карта місцевості … Забігаю в хату – мати одягає трирічного брата Петра. Бачу: там, де вулиця Самофалівка, з’явився дим. Я кажу матері: - Вже Гута горить! Через вікна видно було, як зі школи вийшла вчителька, за нею поліцай. Тільки перехрестилась, - каратель стріляє в спину. Я ніби й досі чую її болісний пронизливий крик. Поліцай ще вистрілив у лежачу - на ній загорілась одежа … Мати вхопила на руки брата і ми вискочили через двір. Ніби Всевишній підказав мені спасіння: - Тікаємо до баби Мелашки, - проговорив я. Секунди вирішили нашу долю. Ми пролізли через загорожу: сніг був глибокий, мати повзла по снігу і тягнула братика, я слідом. Бабусина хата була на городі, а двір і погреб – ближче до вулиці. По дорозі йшов поліцай у чорному. Ми залягли у снігу і було видно тільки голову цього звіра, дорога в санних коліях теж була глибока. Ми влізли у погріб по драбині, - там вже був син бабусі – Василь, інвалід. Мати заховала нас за діжку і прикидала снігом, а сама стала до стіни. Бабуся кинула одяг у погреб, а вдруге не встигла: ми почули два постріли, - і загорілась хата …
 
Каратель пройшов повз льох, який був відкритий, до хати, а нас не помітив… Почалась страшна стрілянина, хати горіли. Худобу виганяли, а беззахисних жінок, стариків, дітей карателі стріляли та спалювали у хатах …Врятуватись вдалось тільки кільком жителям, котрих німець, коли залишався наодинці, відпускав до лісу. Поліцаї ж не щадили нікого. Із сім’ї Савощенків вижила дівчинка, яка була поранена в ногу. Вона виповзла із палаючої хати і заховалась у погребі… Вночі від нас до родичів у інше село пішов Василь, а коли почало сиріти, ми пішли до сусідського погреба. Мати позвала – ніхто не озвався. Тільки на попелищі хати побачили дві купки попелу – все, що залишилось від двох сімей із 13 чоловік, за школою лежали застрелені діти вчителя … Потім з’явився літак, що кружляв над селом, як коршун. – Ну, це страшний суд. – промовила змучена від пережитого мама. Ми пішли у сторону хутора Крутишина, де були родичі. Маленька зростом мама вісім кілометрів несла на руках братика. У першій хатці, де були дід з бабусею та жінка з дівчинкою, перепочили. Нам сказали: - Ідіть на Вороніж, а то і нас знищать. Були у Воронежі, а коли дозволили хоронить – поховали останки загиблих на печищах, а після звільнення звозили в братську могилу. Після важких митарств, ми тимчасово жили у Шевченковому, староста якого дозволив забрати корів, що були у Глухові. Прибувши туди, мама у череді зразу взнала свою змучену та голодну корівку. - Розка! – Позвала її мама – і заплакала. Корівка підійшла, - із очей тварини полились сльози. Без всякого поводка вона пішла за мамою додому.
 
Корова була привчена до всякої роботи. На ній навіть возили колоди, з яких потім у Гуті побудували хату, а до того років десять, аж до 1954 року, жили у землянках. З 1971 року, працюючи водієм у лісгоспі, перевіз хату з Гути у Глухів, де проживав з дружиною, Марією Федорівною, якої вже рік немає. Вана сама з сім’ї репресованого у 1937 році, але вивчилась на вчительку. Нині мені допомагають племінниці Тетяна і Людмила – дочки брата Петра, якого теж уже нема. Багато зробив для увічнення пам’яті загиблих земляків тоді голова місцевого колгоспу Єгор Федорович Самофалов. Чимало зусиль докладав він, щоб люди вижили у важкі післявоєнні голодні роки. Допомогала і грибоварня, спороджена райспоживспілкою. Як згадував голова ради ветеранів села Землянка, якого називали «мером Гути», - тоді і малі, і старі збирали гриби, а за ці кошти купували одяг, взуття, продукти … Щороку 8 березня біля пам’ятника загиблим землякам, встановленому в центрі Гути, відбувається мітинг- реквієм, - де збираються діти, онуки, родичі, представники влади і громадськості, щоб вшанувати пам’ять невинно убієнних жителів Гути і навколишніх сіл.
 
Вкрай необхідно, щоб священики Православної церкви провели панахиду і у молитвах просили Всевишнього прийняти душі безвинно убієнних земляків наших у чорні дні війни. Дуже високу ціну заплатила Україна за перемогу у минулій війні, але й сьогодні наша земля проходить випробування вогнем. Тому нині потрібна злагода і єдність в Україні, для того, щоб зберегти свою державу, щоб, нарешті, над многостраждальною землею зійшло мирне сонце!
 
Микола Гурець, Микола Захарченко.


Поделиться в соцсетях:

Нашли ошибку в статье ? Выделите слово/несколько слов и нажмите Ctrl+Enter
загрузка...

Похожие новости