Мертві бджоли не гудуть?

Смачний солоденький медок потрапляє на наш стіл завдяки титанічним зусиллям людей, зайнятих кропіткою працею бджільництва. Більш того, здобування цінного та поживного натурального продукту залежить від багатьох чинників. Про нагальні та актуальні проблеми бджолярів Глухівщини йшлося на зібранні, що відбулось минулої середи в залі РБК. Кореспондент "Кур'єру" побувала на заході та впевнилася, що ціна, яку ми віддаємо за літр меду – 100 – 160 гривень залежно від якості, не така вже й висока, враховуючи покладені зусилля та матеріальні ресурси.

Так, у цілому по Сумщині близько 1000 бджолярів, з них 268 – у Глухові та Глухівському районі, причому левова частка місцевого виробництва меду приходиться на село Сопич – там 68 пасік. Даний промисел потрібно розвивати, а тому на захід були запрошені Сергій та Лариса Кравченки – це ветеринарні лікарі, які допомагають бджолярам ділом та порадою у своїй галузі.

 

У своєму виступі Лариса Михайлівна розповіла, що захистити людину, що здобуває мед, можливо лише при наявності паспорта на пасіку, що видається один раз і назавжди. Якщо людина виробляє якусь продукцію, навіть для себе, вона є оператором ринку. Бджільництво підлягає реєстрації та присвоєнню номера. Вся ця процедура є безкоштовною, але за обстеження треба заплатити: близько 50 гривень за одну бджолосім'ю. На зібранні були присутні майже 100 пасічників, і чоловіки збентежені, що вищевказана реєстрація може потягти за собою оформлення підприємництва, і, як небажаний результат – оподаткування та позбавлення субсидії. З іншого боку, незареєстровані бджолярі стають незахищеними від лиха. Наприклад, отруєння бджіл. Те, що відбулося на Сумщині минулого літа, дуже злякало місцевих виробників меду. Та в деяких все ж – таки теж померли бджоли, що завдало значних збитків. Зі слів Лариси Кравченко, для того і відбуваються подібні заходи, щоб вирішити, яким чином будуть захищати бджолярів від подібних неприємностей. Перш за все, створюється комісія, до складу якої входять ветеринар, пасічник, представник місцевої влади та агроном сільгосппідприємства, на землях якого розташовані уліки. Глухівська Спілка пасічників, аби не повторювати негативний досвід Білопільських колег, внесе також й орендатора до списку в першу чергу. Що ж стосується отруєння, то це дійсно важливе питання, і зупинився на ньому головний спеціаліст відділу санітарної медицини Держспоживспілки Григорій Тимченко.

 

Григорій Павлович акцентував свою увагу на захисті рослин, і розповів, що 90% бджіл гинуть від хімпрепаратів для обробки рослин, і лише 4% - від гербицідів. Тож не всіх препаратів, якими оброблюють культури, треба боятись. Але згідно з законодавством, орендарі повинні повідомляти пасічників за 3 доби щодо використання препаратів. Щоб у тих була можливість перевезти уліки в безпечне місце. Та на практиці це важко зробити, адже на одному полі може бути 3 господарства: фермер і 2 товариства. І всі вони не пов'язані між собою, а значить, не узгоджують діяльність. Більш того, рослини обробляють різними препаратами. А саме неоднозначна обробка є причиною загибелі бджіл. Г. Тимченко вважає, що притягувати до відповідальності потрібно і за порушення технології вирощування рослин (тобто обробка коли з'явилося 2 листки, потім – 7). Що ж стосується неповідомлення бджолярів про наміри сільгосппідприємств, то покарати можна навіть за неправильне надання оголошення в ЗМІ. Наприклад, не вказану конкретну дату обробки поля. Ми поспілкувалися з місцевими виробниками меду, так би мовити, поринули в їх буденності.

 

Виявляється, це дійсно дуже важка кропітка справа, яка потребує багато уваги круглий рік. Чого тільки варте збивання рамок – така нудна та пильна робота! А прослуховування бджіл у закритих вуликах, перевезення їх з місця на місце, вже не кажучи про обладнання та купу всіляких розтрат на виробництво та викачку. Тож, купуючи мед на ринку ціною 100 (той, що береться ложкою) – 160 (той, що ллється) гривень за літр, треба з розумінням відноситись до людини, завдяки взагалі цей цінний продукт продається.