А за що? Та просто так!
Вас коли – не будь пригощали морозивом незнайомці посеред білого дня на вулиці? А мене сьогодні пригостили! Ось йдемо ми з 4-річним сином біля мосту, що на шляху до Тріумфальної арки, а назустріч нам крокують двоє молодиків з двома ящиками в руках. Порівнявшись з нами, хлопці зупинились: «Дозвольте вас пригостити!», й вручають нам по морозиву. Так приємно! Я здивувалася, але ласощі взяла. Через мить, отямившись від такого несподіваного щастя (воно, звісно ж, не в самому морозиві, а в увазі та доброму вчинку!), обернулася, бачу - а молоді люди вже пригощають якусь дівчину, потім – жіночку. Всім, кого вони зустрічали на своєму шляху, давали «Ласку».
Підійшовши до хлопців, я спитала, що це в них за акція доброти, та у відповідь почула, що ніякого заходу не відбувається. «Нам просто хочеться дарувати людям радість, ось ми й роздаємо морозиво!», - пояснили співрозмовники. Як виявилося, молодих добродіїв звуть Руслан Калінович та Богдан Оніщенко, їм по 19 років. Вони навчались у Глухівському агроінституті, а взимку перевелися на індивідуальний графік та поїхали на роботу до Харкова. Працювали комп`ютерщиками – програмістами. Дуже самостійні, амбітні та цілеспрямовані хлопці: в чужому місті, без підтримки рідних, заробляють, самі себе забезпечують та ще й навчання не покинули! Вчора в них був випускний в агроінституті, Руслан та Богдан отримали дипломи. Тепер вони – справжні дипломовані фахівці! Цікаво, що, виявляється, я вже заочно знайома з Русланом, писала про нього. Хлопець у 17 років втратив матір – жінка померла від тяжкої хвороби. Тож те, що він виріс щирою та порядною людиною, робить його вчинки у сто крат ціннішими! Побажаємо хлопцям доброї долі та успіхів у професійній діяльності!
Оксана Ковальова
Поділитися в соціальних мережах:
Знайшли помилку у статті? Виділіть слово/кілька слів та натисніть Ctrl+Enter