Новость из категории: Статті

МИ ЩАСЛИВІ, БО МИ РАЗОМ

Напевно Ви помітили, що в нашому суспільстві побутує стереотип «Багатодітні-значить неблагополучні»? Такі висловлювання можна почути на вулиці, можна прочитати в мережі Інтернет. Якщо раптом трапляється, що у якоїсь дитини з багатодітної сім'ї проблеми в школі, або з однолітками, навколишні частенько хитають головами та кажуть «ну що Ви хочете, сім'я то ж багатодітна». Будь ласка, зрозумійте, бути багатодітними – це праця і дар. Я народилась у багатодітній родині. Нас у мами було 6-ро. Все своє «мале» дитинство мала одну-єдину сестричку, лише коли мені виповнилося 9-ть народилася третя дитина у сім’ї.

А згодом батьки народили ще 3 дітлахів. Жили ми в селі, а в селі роботи по господарству вистачає завжди. Були дружні, часом сварилися, потім мирилися, як і всі. Звичайно, різниця у віці вже визначила коло наших інтересів: меншим було цікавіше з меншими, а вже «дорослі» переймалися більше справами по господарству, на ігри вже часу не було. З дитинства ми звикли в усьому допомагати один одному. Я була старша і, звичайно, головною помічницею по господарству у батьків була я: батько мріяв про сина, а народилася Аліса, тому так, як батько займався сільським господарством, допомагати йому на тракторі доводилось мені. Менша сестра скоріше няньчилася з меншими: навчала, допомагала у їхніх «малих» халепах… Я пам’ятаю, як ходила розбиратись із кривдниками сестри, коли вона приходила додому зі школи, похнюпивши носа. Ми виросли, хтось вже має свої сім'ї, дітей, хтось ще навчається.
 
В кожного своя життєва дорога, але ми є один в одного: часто телефонуємо один одному, пишемо, ділимось бідами та радощами. Кожен має свої вподобання та хобі: нас звичайно всіх об’єднувала музика: ми всі грали на музичних інструментах. Мої менші сестри мали досить непоганий смак в дизайні та шитті. До мене часто дзвонить моя вчителька з гри на гітарі й розповідає, що мій менший брат має неабиякий хист до гри на баяні! Одні музиканти, це круто мати свій ансамбль удома. Ми далеко один від одного, але ми всі збираємось і в кожного є чим поділитись, про що розповісти. Багатодітна родина – це особлива атмосфера. Я завжди знала, що у мене буде багато дітей. Я хотіла, щоб і мої діти відчули, як це добре, коли навколо тебе люди, які тебе люблять і ти не один. Я маю трьох дітей і моє щастя потроїлося. Я бачу, як мій старший син піклується про своїх менших сестричок, як переживає, якщо вони плачуть, втішає, навчає, чому не можна брати мамин телефон... Він знає, що він старший, він їх опора та підтримка, а вони слухаються його і звертаються за допомогою. Батьки, на жаль, не вічні, нам доведеться з ними розлучитися, але ми-сестри й брати, залишимось один в одного, і будемо підтримувати один одного завжди, все життя.
 
Матеріальні цінності оточують нас, звичайно, маємо забезпечувати нашим дітям гідні умови життя, піклуватися про їх духовний розвиток. Благополуччя - це не матеріальна цінність, це я знаю абсолютно точно, благополуччя - це коли ми кохані та кохаємо! Благополуччя – це коли нам комфортно разом, і ми щасливі один з одним! Коли ти живеш у великій родині, в оточенні любові та турботи - це невимовне і найбільше щастя, щастя БАГАТОДІТНОЇ СІМ'Ї!
 
Ковальова Аліса


Поделиться в соцсетях:

Нашли ошибку в статье ? Выделите слово/несколько слов и нажмите Ctrl+Enter

Похожие новости