Новость из категории: Статті

Головне – любити свою країну

 Микола Іванович ЧЕРТОК мешкає на вулиці з романтичною назвою Черешнева. Для тих хто не в курсі, так називається нині колишня Жовтнева.

 

Її мешканці відмовилися від запропонованої зміни назви ім`ям видатного діяча національного руху, мотивуючи бажанням не бути пов`язаними з чимось, що має бодай якесь відношення до політики. Мовляв, прийде нова влада, знову «накине» якогось чергового героя, а нам воно вже геть набридло. Черешневу навряд поміняють на щось інше, тим більше клімат змінюється, і примхливе ягідне дерево в наших краях чимдалі частіше радує добрим врожаєм.

Ще за часів розпаду СРСР Микола Іванович здійснив свою давню мрію – завів коня. Зараз у нього племінна кобила з відомого «щербанівського» розплідника під Вирами, придбана в жовтні минулого року на розпродажі :

Коні – моя життєва втіха. Люблю доглядати за ними, поратися, люблю швидко мчатися верхи, або запряженими. Мій візок, до речі, обладнаний ресорами зі справжньої старої брички. Відшукав колись їх на прийомці металобрухту, підладнав – і в діло. Недавно оце возив знайомих на природу, так вони просто в захваті: кажуть – яка швидкість, і який м`який хід водночас. Раніше змайстрував сані з колесами від карту, теж непогана була річ – може бачили раніше на новорічних святах або проводах зими. Їх, щоправда, випросили в мене знайомі. Зараз сани у якомусь селі, а я зробив собі нові, нещодавно на них з онуками їздили до Кудриного Яру.

Окрім кобилки, тримає ще по парі породистих вівчарок і котів – «британців», різне домашнє птаство, ну і, звичайно, порося.

Втім, не завжди його життя було таким спокійним і розміреним, як зараз, на колишній глухівській околиці. За плечима Миколи Івановича – сорок три роки трудового стажу. Працював він токарем, наладчиком токарних верстатів на великих глухівських підприємствах: СВТ, «Електропанелі», знову токарем – у «Сільгосптехніці», потім – начальником участку ПТУ-15 з господарської роботи. Підсумок напруженої трудової діяльності – пенсія, 2300 гривень, і визнання глухівчан. Якщо комусь треба консультація з токарської справи – знаючи люди напевне порадять звернутися саме до нього. А ще Миколі Івановичу болить за країну:

  •  Виростили ми з дружиною двох дівчат. І, так вже повернуло життя, служать вони у Збройних силах, зв`язківцями. Побували по декілька разів у зоні бойових дій, і ми знаємо що твориться на Донбасі не з телевізора чи Інтернету, а від безпосередніх учасників подій. От і кажу: дай нам Боже сили давати й надалі відсіч Путіну на Донбасі, а щоб сюди він, або його слуги ногою – ні-ні. Знаю що втримаємо країну – за умови що триматимемося також один за одного, і, це мабуть головне, любити свою Україну, свою землю, намагатися кожний на своєму місці робити її кращою у чомусь. Прикладом для мене тут є Надія ВАЙЛО. Вона змогла підняти «Велетень», зробити його зразковим підприємством. Гадаю, так вийде в неї і з Глуховом.

Любити Україну, бажати їй добра - це, мабуть, головне. Тож зичу глухівчанам у новому році саме любові до своєї землі!

 

 Записав Андрій КОВАЛЕНКО



Поделиться в соцсетях:

Нашли ошибку в статье ? Выделите слово/несколько слов и нажмите Ctrl+Enter

Похожие новости