Від класики до рок-н-ролу – всьому навчить нас рідна школа

Наприкінці травня завершила черговий навчальний рік Глухівська школа мистецтв імені Максима Березовського – заклад, який продовжує естафету музичної школи започаткованої ще в далекому 1738 році. Звідтоді наше місто подарувало світові знаменитих композиторів Березовського та Бортнянського, а у першій половині ХХ ст. позначилося на мистецькому небокраї генієм Шапоріна.

Ну, а незабаром мине 21 рік, звідколи відчинила свої двері для обдарованої глухівської дітвори школа мистецтв. Нині тут на чотирьох відділеннях опановують інструментальну гру, спів, танець й образотворче мистецтво майже три з половиною сотні учнів. Ними опікується 28 викладачів та 13 осіб обслуговуючого персоналу. Двадцятий навчальний рік закладу був особливо плідним. Тридцять його вихованців стали лауреатами різноманітних конкурсів – обласного, національного та міжнародного рівнів. Підтвердження тому можна побачити буквально на порозі. Оскільки на спеціальному стенді постійно не вистачає місця для поздоровлень переможців, їх розміщують на дверях входу до верхніх приміщень. Це вже стало традицією. Колись тут думали створити велику панорамну дошку, але її занадто часто треба б було обновлювати. Зрештою всі звикли, що так, як зараз наочніше – справжні таланти не потребують зайвої рекламної мішури. У мене відразу виникла аналогія зі знаменитим театром на Таганці, де в аскетичному директорському кабінеті ціла стіна покрита автографами видатних артистів та приїжджих знаменитостей.

Не виключено, з часом глухівська школа теж може стати приблизно такою ж відомою, як і згаданий московський прихисток Мельпомени. Деякі її недавні випускники вже вийшли на міжнародний рівень. Так, наймолодший Заслужений артист України Максим Куценко підкорює празьку сцену, а зірка Михайла Багмута Достоту яскраво сяє на київській. Дуже успішний, і у викладацькому, й виконавському (його зарубіжні гастролі охоплюють чи не всю Європу) амплуа Євген Грибан. Дитячий хор ще однієї колишньої випускниці Глухівської школи мистецтв Марієтти Мартиросян здобув репутацію одного з найкращих у столиці, й постійно задіяний у Київському театрі оперети. Десятки вихованців глухівської школи мистецтв просто відбулися як творчі особистості, займають високі місця на престижних національних і міжнародних форумах, вчаться у консерваторіях.

Щороку 6-7 випускників вступають на навчання до вишів. Для порівняння: у більшості районних музичних шкіл з такою, як і в глухівської, а то і кращою матеріальною базою, пов’язують своє майбутнє з мистецтвом один … ну, щонайбільше, два вихованці. Цього року з Глухова мають намір продовжити свою музичну освіту семеро. Вірогідність того, що це їм вдасться, висока. За словами директора Олени САКУН, практично всі вихованці школи мистецтв, завдяки отриманим тут знанням і вмінням, успішно долають випробування до мистецьких вишів. Один зі «свіжих» прикладів стосується Київського коледжу мистецтв. Тут після виконання «Українського попурі» за чотирма глухівчанами вишикувалася, образно кажучи, ціла черга викладачів. Своє бажання мати їх серед своїх учнів засвідчив, зокрема, один з метрів вітчизняної естради Павло Зібров.

Історична довідка Історія мистецького навчання у Глухові сягає корінням у далекий 1738 рік, коли тут офіційно засновано першу в Україні Школу співу та інструментальної музики. Вона мала готувати співців придворної капели у Санкт – Петербурзі. Тут також учили грі на скрипці, гуслах, бандурі. Трохи згодом у гетьманській столиці було засновано власну капелу та оркестр із 40 музик. Концерти та вистави проводилися в палацовому корпусі, який розміщувався на території сучасної Ярмаркової площі. Тут часто виступав найвідоміший співак тодішньої України Григорій Білоградський, а його сучасник – німецький історик мистецтв Якоб фон Штелін писав, що у Глухові організовано капелу, подібної до якої допоки не існувало.

Мистецьке життя ХХ століття осяяне для глухівчан генієм композитора Шапоріна, ім’я якого довгий час носила й місцева музична школа, яку аж 25 років очолював Заслужений діяч культури Дмитро Кашуба. А 1995 року, з відкриттям на її базі хореографічного та образотворчого відділення, утворився новий навчальний заклад – Глухівська школа мистецтв ім. Максима Березовського.

Помітною віхою, що засвідчила високий клас школи імені Березовського, став Х Всеукраїнський вокально-хореографічний конкурс-фестиваль «Kiev Art Time – 2016». За його підсумками глухівчани отримали 5 дипломів лауреатів першого, і 2 – другого ступенів. У номінації естрадного вокалу кращими, зокрема, стали дует «Намистинки» у складі Настусі Крюкової та Влади Губатенко (вікова категорія 3 – 6 років, викладач Тетяна Тохтамиш), дует Валерії Опанасенко та Дмитра Гагіна (мішана номінація; до цього кожний з цих вихованців Наталії Репетун, відповідно, став першим у категоріях 7-9 та 10-13 років), а також Анастасія Тевосян (13 років +). З другим місцем повернулися до Глухова ще один вокальний колектив Т. Тохтамиш «Лілеєчка» (10 – 12 років), та Тамара Яловенко (7-9 років, викладач Олена Оничко).

Київському тріумфу передував грандіозний творчий звіт колективу, котрий, так само, як і попередні, минув із аншлагом. Окрім всього, його вирізняла виняткова жанрова насиченість. У двадцяти п’яти номерах було явлене практично все – від високої класики до популярної музики – цілком в дусі однієї з композицій «От классики до рок-н-ролла нас учит родимая школа». Серед хітів цього вечора були і «Прискіпливий мотив» М. Скорика у виконанні Наталії Дадакової, і «Ларго» (Євген Синяговський), і «Кубинський танець» (дует Артема Шумицького та Микити Павловського), й вже згадуване попурі тощо.

Говорячи про глухівську школу мистецтв, треба побіжно згадати, через що довелося пройти свого часу її колективу, щоб вийти на нинішній рівень: як наприкінці дев’яностих, коли в Україні через нестачу коштів припинило існування 35% музичних шкіл, викладачі за власні кошти купували музичну літературу, зносили власну звукотехніку, а батьки купували костюми для концертів і конкурсів.

Олена Сакун тоді взялася організовувати групи та відділення на саморозрахунку, налагоджувати зв’язки зі спонсорами. Все це згодом віддалося сторицею.

Нині для школи, на жаль, запроваджені певні фінансові обмеження, тут має навчатися лише стільки учнів, скільки передбачено плановим бюджетним фінансуванням. Тим не менш, заклад живе повноцінним, насиченим життям. Тут проводяться безкоштовні позапланові уроки, тематичні концерти, лекції , відбуваються зустрічі та майстер-класи за участю провідних викладачів Київської консерваторії, спеціалізованої школи ім. Миколи Лисенка, виступи відомих виконавців – таких, наприклад, як всесвітньо відома піаністка Ганна Федорова.

Представники школи, зрештою, самі дають багато концертів. Викладачі: разом зі вже згадуваними – Т. Весніна, В. Великосвят, сімейне тріо Смоленських з більше ніж столітнім сукупним музично-педагогічним стажем, В. Рябініна, Т. Чиглінцева, А. Дарченко – Ковальова, І. Ігнатенко, Г. Мироненко, І. Дєдіщев продовжують плекати нові покоління глухівських митців.

Андрій Коваленко