Такі страшні ящури

Багато глухівчан старшого покоління пам’ятають Вадима ЦОГА, як людину надзвичайної товариської вдачі, неабиякого гумориста та майстра розіграшу. Пропонуємо читачу одну з його веселих історій. На початку сімдесятих їхав якось автобусом до Києва. На межі з Чернігівщиною нас зупинили для санітарної обробки від ящуру.

Хто забув, або не знає, це така хвороба, масові спалахи якої спостерігалися колись серед великої рогатої худоби. Пасажири були повинні пройти по настилу з тирси та піску, змочених спеціальним розчином. Коли полишав автобус, звернув увагу, що жіночки попереду не вийшли.

Спускалися сутінки. Метрів за п’ятнадцять від нас грілися біля багаття вартові. Автобус проїхав повз них, і ті, хто пройшов процедуру, почали повертатися до своїх місць. Я, зайшовши до салону одним із перших, остаточно впевнився, що дівчата «сачканули». У мене блискавично визрів план. Для початку схвильовано промовив, звертаючись до них: даремно, мовляв, не вийшли, таке пропустили! Мої супутниці були заінтриговані й стали вимагати продовження. Я розпочав: «Розумієте, й раніше мав справу з ящурами, але таких побачив уперше» Дівчата почали терти віконне скло, посипалися запитання: які ті ящури, скільки їх, а що це там за люди з лопатами й граблями?

Ну, й мене, як то кажуть, понесло: схвильовано повідав, як учора спіймали чотирьох, а сьогодні ще шістьох чудовиськ, зовні схожих на звичайних ящірок, але по 2 – 4 метри завдовжки, причому з такими величезними пащеками, що ті доводиться забивати залізобетонними пасинками. Від мене почули також, що четверо тварюк наразі відправлені до спеціальних бетонованих буцегарень, а інші, закуті в ланцюги, чекають на відправку. Деяким з них, мовляв, навіть запхали до рота по парі парканних стовпів, стягнутих стальними дужками. А ще – що під час гонитви один з ящурів навіть примудрився відкусити ступню лівої ноги переслідувачу – бригадиру колгоспу «Ленінський», і його негайно відправили до Чернігова. Там, щоправда з’ясувалося – сам винен, оскільки був напідпитку, а відомо, що ящури просто шаленіють навіть від найменшого духу спиртного. Ось і жінка, яка принесла своєму чоловікові, котрий вартував тварин, попоїсти та пляшечку, отримала від чудовиська потужний удар хвостом, і її були вимушені відправляти вже до конотопської лікарні.

Дівчата завмерли, слухаючи, а потім стали жалітися, що пропустили нагоду подивитися на таке диво хоч краєчком ока. Моя фантазія тимчасом вичерпалася, а наснага відійшла геть. Тож, сказавши, що історія з ящурами мене геть виснажила, вибачився перед своїми супутницями й зімкнув повіки.