Крути – день пам’яті
Ясна погожа днина. Аномальне для цієї пори року – практично весняне – тепло звільнило від снігу майже всю бруківку. Музейні вагони та платформи з автентичними гарматами початку минулого століття гармонічно доповнюють намети для обігріву та польові кухні, де доспіває смачний куліш з димком. Гостей ним частуватимуть трохи згодом. Поки вони у своїй переважній більшості скупчилися біля підніжжя порослого ялівцем кургану, увінчаного червоною колоною. Над людським натовпом - сотні різноманітних прапорів: державних, партійних, громадських військових. Різкий північно – західний вітер розгортає їх на повну міць. Грім знамен на вітрі інколи навіть забиває мікрофон, підсилений потужними колонками. Звучить гімн, ведучий зачитує вітання президента…
Тимчасом, користуючись нагодою, роблю короткий екскурс музейними вагонами. Тутешні експозиції, разом з суто історичною, містять і сучасну тематику. Німі свідки епохи початку відродження української державності: фото, карти, документи знаходять продовження у нинішньому вимірі. Тут тобі гільза реактивного снаряду з-під Дебальцевого, тут – шоломи понівечені осколками. Найбільше ж враження справляє стенд зі світлинами півсотні хлопців 1994 – 95 рр. народження, солдатів і сержантів, загиблих на Донбасі. Вони немов зазирають тобі в душу: молоді, чисті, зі щирими посмішками на вустах. Їм ще, як то кажуть, жити й жити…На обличчя поволі навертаються сльози. Не в змозі більше терпіти, виходжу на свіже повітря.
Тимчасом урочистості біля підніжжя головного монументу сягають апогею. Слово беруть відомі політики: Ляшко, Тягнибок. З притаманним йм вмінням доводити до людей головне, вони говорять про головне: що нині країна переживає східну ситуацію, перебуваючи під шаленим військовим та пропагандистським тиском путінської Росії, що хоча українське військо діє набагато успішніше, але недолугість політиків часто зводить їх героїчні зусилля нанівець, що, власне, внутрішня соціально – економічна ситуація не набагато краща від тієї, що була у 1918році, що все це зрештою, вимагає від нас біти пильними, безкомпромісними у відстоюванні незалежності держави. Непересічне історичне значення Крут підкреслив і директор Інституту національної пам’яті Володимир В`ятрович.
І знову – щема на серці: слово надається чернігівчанці, яка втратила на війні сина-студента. Хлопець вчився на останньому курсі, коли розпочалося на Донбасі, пішов до війська добровольцем, на момент загибелі йому залишалось два тижні до отримання диплому. І його смерть має стати пересторогою тим, хто робить на війні всілякі ґешефти. Юні хлопці, що не повернулися з війни, разом з героями Крут і Небесної Сотні, певно, є запорукою тому, що Україна ніколи не має звертати зі шляху на самостійне життя та побудову справедливого суспільства.
Наприкінці глухівські свободівці мали змогу поспілкуватися з Олегом ТЯГНИБОКОМ. Той запевнив, зокрема, що знає про ситуацію у Глухові:
- Ваше місто тепер набуває стратегічного значення. Так, зараз наша увага прикута до Конотопу, де мером став представник «Свободи». Ми надаємо максимальну підтримку ……. Семеніхіну, оскільки знаємо, який шалений політичний тиск чиниться на нього, скільки робиться аби його дискредитувати. Втім і про Глухів ні в якому разі не забуваємо. Певен, нове керівництво сумської обласної організації посприяє активізації вашої роботи.
Вл. інф.