Новость из категории: Статьи

Місто готується до опору. Росіяни не ймуть віри

Глухів застиг в очікуванні найгіршого.На вулицях обмаль людей, практично відсутній транспорт. Це – зовнішні ознаки.

Насправді ситуація не така, як може здатися на перший погляд, а доволі жвава, й подекуди, можна сказати, вирує. Ну, й, безумовно, контрольована. Працюють магазини з найнеобхіднішим. Товарів в них, звичайно обмаль, але час від часу можна щось перехопити. Під час останньої «вилазки» моя дружина, наприклад придбала у м’ясній крамниці пару кісткових наборів, копчені курячі стегенця та кілограмовий шмат сиру. Що ж, як то кажуть, вдячні й за це. Щось є у погребі, щось бігає по господі – протримаємося. По мікрорайонам розвозиться безкоштовне молоко від ТОВ «Велетень». За ними черги, в яких можна побачити народ з відрами й бідонами. Вчора довелося вислухати скарги пенсіонерів на нахаб, які мають потужні лікті, і, намагаючись пробитися поза чергою, створюють бедлам. Особисто був свідком, як на Веригині роздавач кпинив якусь бабцю, що та приходить з відром вже вшосте, а потім запропонував всім, хто сьогодні заходить «на коло» не вперше, відійти та дати можливість отримати молоко іншим.

Серед людей попід магазинами можна почути багато чого цікавого: наприклад про якісь події – ледь не обстріл! – на Курчатівській АЕС. Це, звичайно, очевидний фейк, але серед глухівчан є особини, що серйозно сприймають таку інформацію. Один, місцевий підприємець доводить співрозмовнику: напад на Курчатов - справа рук ВСУ. Йому заперечують. Безуспішно. Видно, що перед нами типова «вата» - з тих, хто в випадку чого побіжить серед перших зустрічати ворога хлібом-сіллю.

 

Втім таких абсолютна меншість. Відчувається що загал налаштований будь-що зупинити ерефійських заброд. Чоловіки й жінки масово йдуть до військомату, просять зброю. Чи отримують – не можемо казати нічого певного, з відомих причин, але повірте: глухівчанам є чим, і, це мабуть головне, з ким захиститися на перший випадок…. А може і на другий – третій. Далі, як то кажуть подивимось. Зазначимо також, що глухівські добровольці вже проявляють себе. Так, один з найвправніших наших мисливців вже відзначився під Броварами, збивши москальського дрона вартістю під мільйон доларів. Відразу зауважимо: ця інформація є повністю підтвердженою.

А ще в місті відпрацьовують і можливих диверсантів та посібників ворога. Автор сам брав участь у затриманні однієї підозрілої особи на машині з донецькими номерами та непрацюючими габаритами, яка за комендантської години роз’їзджала околицями Глухова. Затриманого здали поліції. Регулярно виходять на чати о нічній порі групи охорони та спостереження місцевих вулиць та кварталів. Поза відсутність будь-якої зброї, настрій у них самий бойовий. Чітко слідкують за ситуацією поліцейські патрулі. Гібридні двигуни їх авто дозволяють практично беззвучно опинятися на проблемному місці.

Подекуди на околицях місцеві мешканці спорудили з підручних матеріалів легкі смуги перешкод. Бетееру чи танку вони мало зашкодять, але легковику з ДРГ можуть створити певні ускладнення.

І, звичайно, глухівчани активно спілкуються. На око, в більш ніж половини малочислених перехожих – мобіла під вухом. З інших міст надходить просто вал всілякої інформації. З перших вуст довідуємося про погроми рашистів у Бучі, Ірпіні, під Сумами, грабування та знущання над мешканцями Тростянця, Конотопа. Мені, звичайно, особливо болить за Харків, де провів найкращі, молоді, роки. Там зараз розгортається справжня трагедія. Моя колишня однокурсниця прислала, наприклад, повідомлення, що ракета орків влучила у їхній будинок на Мироносицький. Виходжу на зв’язок і чую таке:

  •  Центр міста – суцільний Сталінград. В нашій квартирі вирвало вікна, впала стеля, вона стала непридатною для мешкання. Зараз нашвидкуруч збираємо речі, й ідемо на залізничний вокзал: домовилася зі знайомою з Західної, котра рада прийняти нас до кінця війни. Втім, за першої можливості взагалі покину Україну.

У товариша по навчанню в університеті, нині відомого вченого – інша проблема. Мешкає на ХТЗ, а його тесть з хворобою Альцгеймера - на Павловому Полі, де люті обстріли. Ось вже другий день добутися його – годі. Через слухавку чутно, як дружина з плачем вмолює співрозмовника не виходити назовні, не кидати її, бо може втратити і батька, й чоловіка. Разом з її криками чутно глухі звуки розривів.

Від початку війни телефонували і своїм російським знайомим. Одні на наші розповіді про обстріли й бомбардування відповіли, що нас зазомбувала бандерівська пропаганда, і мирним українцям нічого не загрожує; коли ж перекинули їм фото з руйнуваннями Харкова й Охтирки – взагалі викинули нас зі списку.

Інший теж висловив переконання, що «мирняк», в тому числі й ми, нічого непокоїтись, порадив не дивитися українські телеканали, й палко переконував, що : «у вас там незабаром все устаканиться». Першу партію фото з Ірпіня, сумської «артяги», Охтирки , Харкова переглянув, наступні – не став. Не викреслив зі списку, але перестав брати слухавку. Прокляття на ваші тупі голови, кацапські ватодебіли!

Ще один попрохав не ятрити душу; запевнив, що добре все усвідомлює, а ще в нього у Сумах родичі сидять у підвалі другу добу. Наші фотоповідомлення до нього по ФБ, до речі, не дійшли, були заблоковані.

 Ось така картина. Додаватимемо інформацію за мірою надходження.

Слава Україні! Степан БЕРЕЗА



Поделиться в соцсетях:

Нашли ошибку в статье ? Выделите слово/несколько слов и нажмите Ctrl+Enter

Похожие новости