Час розсудить…
Кожна людина розпочинає ранок за своїми уподобаннями та звичками: хто з філіжанки кави, хто з вранішньої пробіжки, хто з огляду преси, хто з молитви… Для мене найкращим початком дня вже п’ять років є перегляд новин Молченського жіночого монастиря, що у Путивлі. Так сталося, що в один з таких переглядів мені втрапив в очі російськомовний матеріал «Не в той церкви крестился…», авторства Валерія Борисенка. Вже в його перших рядках відчувається упереджене ставлення до вікової святині православ’я.
Дивуюсь, як можна засуджувати та дорікати за красу, охайність, порядок? Незабаром 20 років, як монастирем опікується ігуменя Феодосія (Запольська). Вона разом з сестрами поклали своє здоров’я на його відбудову. Нині тривають відновлювальні роботи в храмі Різдва Іоанна Предтечі. Сама ігуменя проживає в аварійному будинку, чернечий корпус розташований ділянці, якій загрожують зсуви. Територія обителі оформлена зі смаком та може конкурувати з кращими ландшафтними парками України. Насельниці ведуть підсобне господарство. У всьому відчувається господарська рука настоятельки, працелюбність сестер.
Проте коштів, отриманих з підсобного господарства та треб, недостатньо для утримання такої обителі. Тому монастир з вдячністю приймає сторонню благодійну допомогу: і від тих хто, як зазначає В.Борисенко, приїздить на елітних авто, і - хто приходить пішки. А що благодійні кошти витрачаються за призначенням, можна переконатися, лише поглянувши на благоприкрашену Господню обитель.
Стосовно наступного питання, порушеного автором, хочу зазначити наступне. Я також маю прикрий досвід спілкування з тими, хто працює, сучасною мовою, на «церковному ресепшені».
Першою реакцією від такого спілкування є бажання йти геть. Але зупиніться. Ви прийшли до храму за Божою благодаттю і повинні здолати всі випробування. Здолайте їх мирно, з любов’ю, бо Бог – це і є ЛЮБОВ. Простіть того, хто, можливо, не зовсім тактовно пояснив Вам Церковні правила та канони. Всі ми грішні.
Якщо думка сучасних церковних мужів щодо розгалуження християнства не є для Вас авторитетною, зверніться до праць Іоанна Златоуста, Григорія Богослова, Василя Великого, матеріалів Вселенських соборів, ознайомтесь з Церковними канонами та правилами. Можливо, тоді по іншому поглянете на ситуацію з розділу християнства на окремі гілки. Якщо вважаєте себе патріотом держави, не завдавайте їй болю розбратом на церковному підгрунті в такий складний час.
Шановний пане Валерію! Дозвольте Вам нагадати, що гріх осуду – від гордості, гріх осуду священства – від дебелості (запеклості) серця, корінь всьому – та ж гордість. Переконана: насельницям монастиря не потрібен захист від словесних нападів - вони вже перебувають під Покровом і захистом Пресвятої Богородиці. А нам, мирянам, ще необхідно подбати та кропіткою духовною працею заслужити пристойне місце в майбутньому вічному житті. І наостанок. Станом на 23:00 16.08.2016 Вашу статтю, пане Валерію, переглянуло 534 читачі. Однак за три дні ніхто не прокоментував даний матеріал. Відрадно, що у автора не знайшлось однодумців. А хто з нас правий, розсудить Бог і час. Бережи нас, Господи, від всякого зла, запеклості та гордині! Даруй нам любов, терпіння та смирення!
З повагою, Ксенія Білоус, м. Київ, прихожанка Молченського монастиря
Поділитися в соціальних мережах:
Знайшли помилку у статті? Виділіть слово/кілька слів та натисніть Ctrl+Enter