Яка твоя мова?

«Якою мовою ти розмовляєш, а якою думаєш?»
Таке питання поставило мене в глухий кут. Старі істини ніколи не втратять своєї актуальності. А, дійсно: так історично склалося, що більшість глухівчан і наших територіальних сусідів розмовляють, так званим, «суржиком».

Причина цьому близькість кордонів сусідніх держав, звичка або інше. Але факт є фактом: у своїй країні ми розмовляємо чужими мовами. Стає дійсно страшно, бо згадую історію «Вавілону»…

Скаже кожен: «Головне, щоб ми розуміли один одного!» Безперечно, так. Але навіщо вивчати іноземні мови, розвиватися, удосконалюватися? Не для кращого майбутнього для наших дітей? Так, так! Саме для них ми існуємо і будуємо світ. Ото ж, - діти. Для батьків перше слово дитини – то є сакральна подія, свято, істинна радість. Чи має значення якою мовою промовить дитина своє перше слово?

З давніх часів заможні сім’ї наймали декілька гувернанток для своїх дітей. Кожна з них розмовляла виключно своєю мовою (німецька, англійська, французька). Таким чином дитина мала змогу з дитинства опанувати одразу декілька мов. Геніально, чи не так? В деяких сім’ях таку традицію зберегли до наших часів. То чому ж ми не можемо навчити своїх власних дітей такому, здавалось би, елементарному - мові? Чому ми стикаємось з купою проблем, коли з першого класу дитині важко сприймати матеріал, тому, що в сім’ї розмовляють, буквально, іншою мовою? Я не маю на меті дорікати людям за їх мову. Але не допомогти зрозуміти, що ми можемо втратити найцінніше, що є у кожного народу, - мову, - просто не можу.

Напередодні Дня Незалежності України хочеться звернутися до всіх мешканців нашої Великої і Могутньої країни: - Ваша мова – ваше лице. Будьте достойними себе і своєї держави, не втрачайте гідності. Бережіть традиції і надбання наших нащадків і з гордістю передавайте знання своїм дітям. І тоді обов’язково всіх українців чекатиме достойне майбутнє!

Анастасія Галагудіна