Мовне питання

Ми живемо в Україні і логічним було б українцям спілкуватися українською. За результатами опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології у жовтні 2014 року, 51% етнічних українців удома розмовляють українською. 30% - російською, решта — двомовні. Раніше, у квітні, 37% респондентів вважали, що єдиною державною мовою мусить бути українська, 32% — вона має бути державною, а російська — офіційною в деяких регіонах України, 29% — державними можуть бути обидві мови. Відомо, що мова існує, доки живий певний етнос (нація). Отже, мовне питання стосується саме самоідентифікації українців.

Чи бажаємо ми залишатись окремою нацією, чи може згодні розчинитись в якомусь «руськом міре». У таких прикордонних містах як Глухів, таке й подібні питання – постають дуже гостро, що повинне враховуватися при розробці державною безпекової стратегії. Звичайно, від того, що хтось змінить мову спілкування, йому не стане легше в побутовому плані, не вирішаться фінансові проблеми, не перестануть чіплятися хвороби. Більшість з нас вважає, що це питання не є головним. Як то кажуть, не на часі. Є безліч інших питань, що потребують більшої уваги. Але тут є одне велике «але». Як би пізно не було. Є фахове міркування, що якісно змінити ситуацію з підвищення рівня вживання української мови можна лише на законодавчому рівні. З іншого боку, «силові» методи часто спрацьовують не так, як би хотілося.

Вважаю, дійсно змінити ситуацію тут може кожен з нас. Для початку, наприклад, слід хоча б вітатися українською в людних місцях, розмовляти з дитиною під час перевірки домашніх завдань. Переходити на українську, коли з Вами розмовляють українською. Це можна вважати свого роду маленьким внеском у розвиток державності та майбутнього країни.

Олег Примаков