Триста, або люди з п’ятого боксу (відео)

Триста. Саме стільки маскувальних сіток зроблено невтомними руками глухівських волонтерів для українських бійців на Донбасі.

У п’ятому боксі Лубінституту, де працюють глухівські волонтери, кипить робота. Ось-ось мають закінчити в’язати «ювілейну» - трьохсоту сітку. Керівник Центру активних глухівчан Валентин ГУРЕЦЬ так коментує віхову подію:

- На душі легко, радісно, спокійно. Триста сіток – результат, дійсно, солідний. Це, вдумайтеся лишень: не три, тринадцять, тридцять, а ТРИСТА! За цією цифрою – години, дні, місяці напруженої праці – то в задусі, то – на холодних протягах, постійна відмова у великих та малих життєвих задоволеннях, години і дні, відірвані від спілкування з рідними та друзями. У всіх багато сімейних, хатніх справ, але їх відкладаємо на потім, бо зараз потрібніше, важливіше за все інше саме це - робота для фронту, для армії, для перемоги.

Вчора сюди завітав боєць з 16 батальйону, котрий приїхав до Глухова з фронту у відрядження. Передали йому шість сіток, готових, а з ними і 50 мішків. У місцевості, де розташовані позиції батальйону немає змоги рити окопи, бліндажі, капоніри, бо дуже кам’янистий грунт. Тож вояки огороджуються від куль, мін і снарядів мішками з піском та землею. Користуючись нагодою, хочу звернутися до глухівчан, аби вони, хто як може, допомогли б і з мішками.

На стінці, біля робочих місць порозвішувані чисельні грамоти, подяки: від командування бригади, батальйону, підрозділу Повітряних сил, ще від якихось високих, і не дуже, штабів, інстанцій. Поряд з ними – світлини бойових позицій, вкритих сітками з п’ятого боксу. Все це знаходиться тут для морального заохочення. Волонтери працюють не за гроші, і їм потрібно повсякчас усвідомлювати, що їхня праця недаремна, та гідно оцінена. Разом з високими відзнаками душу людей зігрівають і часті позитивні відгуки: що виготовлені ними маскувальні засоби врятували не одну сотню людських життів, що дуже якісні, не поступаються тим, які використовують, скажімо, у військах НАТО, що, врешті, бійцям на передовій потрібні і потрібні нові сітки.

І волонтери стараються, працюють з усіх сил, наздоганяючи і переганяючи за виробничою спроможністю профільні підприємства, що простоюють роками, і керівництво яких тільки й робить, що жаліється на несприятливу ринкову кон`юнктуру, погане обладнання, і – державу, яка буцімто не дає працювати. Втім, і сучасна історія України з її волонтерами це постійно доводить, працювати, перемагати у нас можна – було би бажання. Бажаючи допомогти фронту глухівські підприємства, установи, громадськість склалися, як то кажуть, по ниточці. Хтось надав приміщення, забезпечив сировиною, хтось зробив допоміжне обладнання, хтось приклав свої сили, наснагу. Так і робиться добра, корисна справа. З такими людьми сам Бог велів перемагати.

Андрій КОВАЛЕНКО, Олександр Фурс