Новость из категории: Статті

Еліксир родючості

Як отримати добрий врожай картоплі, кажете? При тому, що з органікою проблеми, бо малувато худоби, й дорога, нітроамофоска також влітає в копієчку… Ну слухайте, розповім. Нітроамофоски, зізнаюся, беру трохи – сім або вісім кілограмів у магазині, чи вимінюю на картоплю. Тієї в мене, знаєте, завжди вистачає, і з кожним роком все більше й більше. Ну, тримаю потроху кіз, кролів, нутрій, таке-сяке птаство. Колись були й свині, але коли останній кабанисько за два центнери ледь не розвалив щупленького хлівця, якось до них охолов. Ось побудую добрий сарай: теплий, зі стяжкою й зварними загонами, тоді, може, заведу знову.

Втім, того що дає домашня живність, вважаю недосить. Тож завів ще й окреме відро для харчових відходів. Туди за тиждень набирається з десять кіло холодної пори, й удвічі більше, коли наступає час садовини й городини. Переробляємо їх будь-будь: і яблука крутимо, й помідори; закатуємо груші, огірки, кабачки солимо баклажани, капусту. А скільки закриваємо компотів, варимо варення: з полуниці, вишні, сливи, смородини, аґруса. Спускаєшся до погребу наприкінці осені – душа радіє. Так тішить око накопичене за літо добро для ситої зимівлі - батареї всіляких банок, баночок, каструльок; засіки, наповнені картоплею, буряками, морквою, капустою. Саме воно не дозволяє всіляким АТБ разом з «Хатками», «Сільпо» , «Ді-2» й т. ін., з їх заваленими їством у яскравому пакуванні полицями вбити в нашому братові відвічний інстинкт заготівельника.
 
Отже, закриваємо стільки, що й собі вистачає, і взагалі… А, мало не забув - за рік на яму набігає щось під тону харчових відходів – цілком вистачить на здобрення двох соток, або однієї, на два роки. А щодо «взагалі», коли з’являється свіжа городина, і вже годі навернути добру людину до споживання торішніх буряка, моркви – тим більше склянистої на вигляд і смак картоплі, починається винос із підвалу всього, що не спожили чи пороздавали за холодної пори. З кректінням і божачись, що замість десятка, закриє цього літа три, ну може чотири банки огірків, і ще менше – помідорів, тягне господар своє минулорічне червонобоке й зелененьке багатство на купу гною. А потрусимо картопельку огірочками ! А додамо кисленьких помідорчиків! А зверху – ще й бурячка з морквою, приправивши їх сливовим варенням чи абрикосовим компотом чотирирічної давнини. Ось це, дійсно, еліксир – куди там чилійському гуано, продукції Одеського припортового, що його ніяк не роздержавлять, заводу, чи Сумихімпрому, не кажучи вже про добрива з Білорусі й якогось там Солікамська. Написав, дав знайомому почитати, а той відразу питання: а на якого біса стільки всього закривати? Як навіщо: більше закрив – більше викинув до гною – більше вніс під картоплю - більше її виросло. Все більше, більше, більше…
 
Стецько МОТИКА


Поделиться в соцсетях:

Нашли ошибку в статье ? Выделите слово/несколько слов и нажмите Ctrl+Enter

Похожие новости