Волонтерський АРТ-ДЕСАНТ завітав до студентів ГНПУ

Лабораторія практичної психології кафедри психології ГНПУ імені Олександра Довженка з дня свого заснування (з 2009 р.) формує в студентів передусім спеціальності «Практична психологія» практичні професійні вміння «бути психологом» через виконання студентських наукових робіт (бакалаврських, дипломних, магістерських), участь у різнопланових освітніх проектах із навчально-виховними установами м. Глухова, позанавчальну діяльність. Особлива пізнавальна роль для становлення їхньої професійності, коли фокусуються знання різних психологічних галузей (наприклад, педагогічної психології, етнічної психології,диференціальної психології, психології творчості та обдарованості), належить неодноразовим творчим зустрічам з «цікавими людьми», майстрами своєї справи, які проживають і працюють не «десь далеко в інших містах чи селах», а поруч із нами, у рідному Глухові.

У повсякденні їх часто називають «сподвижниками», бо саме вони інших надихають особистим прикладом творити: Світлана Грибан − заслужений майстер народної творчості України; Ольга Петрук – викладач Університету в минулому, а тепер визнаний майстер-лялькар; Ігор Білевич – викладач Університету, відомий майстер-різьбяр, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України; Наталія Гончарова – психолог, дипломований арт-терапевт. Із недавніх гостей, які приїздили на запрошення, це зокрема Василь Жованик – кобзар автентичної традиції, учень Київського кобзарського цеху, триразовий стипендіат Національної академії України. Вони дійсно є громадянською елітою, але не за соціальним походженням, посадами чи майновим станом, а нескінченним особистим творчим потенціалом¸ завдяки якому формуються оптимістичні суспільні настрої щодо наступного розвитку нашої країни. Спілкуючись із ними, та, беручи безпосередню участь у спільних творчих заняттях, студенти та викладачі до того ж мають унікальну нагоду вкотре чомусь навчитися, ще більше себе пізнати і, знову-таки вкотре, виявити власні життєві можливості.

10 червня одна із таких творчих зустрічей стала особливою подією. До нас завітав волонтерський АРТ-ДЕСАНТ: люди з різними інтересами, професійними вподобаннями, але цікавими долями та нестримним прагненням і потребою творити добро попри всі життєві негаразди та особисті проблеми. Їхня життєва лінія оборони – це музика і пісні. З їхньою допомогою вони доносять до слухачів віру у перемогу добра над злом, любові над ненавистю, життя над смертю. І роблять це надзвичайно щиро та професійно.

Особливо зворушують жіночі постаті музичного гурту: Світлани МИРВОДИ – заслуженої артистки України, талановитої музиканта та співачки, і просто чарівної жінки; Владислави ЧАЙКИ – учасниці «Х-фактора», молодої виконавиці зворушливих українських пісень, які вона виконує для наших бійців у найгарячіших точках військових дій на Сході України. Не може залишити слухачів байдужими гра на музичних інструментах Сергія ШМАТКА − віртуоза, золотої гітари України, який вже багато років несе людям силу і глибину свого мистецького таланту. Окремо необхідно сказати про харизматичність Сергія АРХИПЧУКА, заслуженого діяча мистецтв України, ідейного натхненника та режисера-постановника концертів цієї творчої групи. З яким невгамовним болем звучали його слова про часто безвусих хлопців, які пішли захищати рідну землю від загарбників, та їхніх матерів, які вдень і вночі молять Бога, щоб їхні сини повернулися в рідні домівки живими та здоровими.

Упродовж зустрічі найбільш мовчазним серед гостей був волонтер-координатор Олег БІЛИК. Родом із Вінничини, він усе життя розмовляв «суржиком». Переосмислюючи події Майдану, зрозумів, що час щось міняти в собі, і розпочав з того, що став розмовляти літературною українською мовою. Згодом вступив до тієї армії, яка є лише в нашій країні, − армії ВОЛОНТЕРІВ. Передусім він піклується про безпеку творчого гурту у прифронтовій зоні та передовій, забезпечує хоча б елементарні умови для відпочинку артистів.

Це справді команда за покликанням. Слухаючи їх, черговий раз розумієш всю небезпеку тієї місії, яку вони добровільно взяли на себе, незважаючи на застереження близьких, які завжди з ними, і реальну загрозу для свого життя. Це невиправні романтики, і, водночас, жорсткі реалісти, які добре орієнтуються в світі. Вони сприймають його таким, який він є: без всяких прикрас та міфів, але вірять, що можуть зробити хоча б на йоту кращим. Їм боляче від чиєїсь брехні чи зради.

Чи могли вони бути іншими? Однозначно, що ні, бо тоді не були б ядром цього АРТ-ДЕСАНТУ. Вони здійснюють справжні людські вчинки (чоловіки – чоловічі, а жінки – жіночі та ще й чоловічі), не чекаючи за це заохочень і нагород. У багатьох учасників зустрічі суворішав погляд, а на очах з’являлися сльози. Черговий раз їх учили не лише бачити і слухати, а ще й відчувати, аналізувати себе і прислухатися до себе, аналізувати інших. Їм нічого не нав’язували, їх просто вчили думати. Лише так формується справжня інтелектуальна еліта суспільства, про яку згадують передусім тоді, коли стає дуже зле.

Кажуть, що не має мистецтва любові, а є лише мистецтво людяності. Наші гості надзвичайно толерантно і обережно провели урок Людяності. Вони мають на це моральне право, бо перебувають за покликанням совісті на передових позиціях цієї неоголошеної війни.

С. Поліщук, доцент кафедри психології, завідувач лабораторією практичної психології ГНПУ імені Олександра Довженка