Наш футбол такий як наше суспільство?

Спочатку коротко про свої враження від окремих матчів: з Голландією - невже навчились грати в справжній європейський футбол???? Македонія – відчутно повіяло київським "Динамо" в його найгірших проявах, та то, мабуть випадково!!! Австрія - дійсно, "Динамо" в найгіршому варіанті. Пробу!!! Швеция: страшенно пощастило нам й настільки ж страшенно, але не пощастило – нападникові шведів Фосбергу. Попри згаданий негатив, однак, враження від динамічної сміливої гри України з Нідерландами домінувало. Перед поєдинком з англійцями було сподівання, що ось тут, нарешті, розкриємося, бо втрачати, власне, нічого. Розкрилися, хай йому грець... Один мій фейсбучний приятель зазначив з цього приводу, що наш футбол, мовляв, такий самий як і наше суспільство. Він, безумовно, має рацію. Дійсно, гра нашої збірної – ніби калька наших горе-реформ: гучний початок, а потім – суцільне відкачування м’яча до своїх воріт. Інколи – взагалі, від чужої штрафної, з безглуздим перепасуванням. Вони що, дійсно, сподіваються покласти м’яча до воріт суперника, як того вареника у миску!? Ніхто не ризикує йти на прорив – здається, просто лячно брати на себе відповідальність. Так, мабуть, як і у всьому іншому: відповідальності боїмося як вогню. Навіть під самою відповідальністю мислимо вміння позбігати її за будь-яку ціну.

 

Одним словом, не бійці. Не Росія, звісно, з її футболом ери динозаврів, але й не Європа. При, однаковому, якщо не вищому класі гравців - не Чехія зі Швейцаріею, і навіть не Польща з Угорщиною, які гідно протистояли грандам світового футболу, і яким просто менше пощастило, ніж Україні. Загальний висновок: футбол - гра вільних людей, а не учорашніх змучених рабів. Песимістична виходить кінцівка. І це теж якось неправильно. Українці все ж не раби. Вони доводили, що їм до наснаги великі справи. Та й на Євро в багатьох епізодах грали просто героїчно. Перспектива у нас, мабуть є. Це усвідомлюєш, спостерігаючи за грою місцевих команд. Взяти ФК «Дружбу» з села Соснівки, скромна команда яка на рівних грає з фаворитами змагань, демонструючи справжній футбольний характер… Ось такого б додати збірній! А як вам дітлашня з кварталу багатоповерхівок, що починає дворові ігри з національного гімну. Ці, дійсно, усвідомлюють що таке честь країни. Такі стануть перемагати. По іншому просто бути не може.