Театр абсурду по-глухівськи або у кого ж «башню сносит»

У вівторок, 6 липня відвідувачі Міської Ради могли побачити картину, яка за останні місяці, як кажуть працівники, стала звичною. ПІДПОЛКОВНИК із СУМ Т. П. Скрипка, із двома слідчими проводили важливі заходи: слідчі дії й слідчий експеримент. Які ж тяжкі злочини, скоєні у стінах глухівської міськради, змусили правоохоронця високого рангу, облишивши решту справ, приїхати у відрядження до нашого міста? Зважаючи на матеріальні витрати (дорога+добові+інші статті видатків) і ранг гості із Сум, то мало би бути щось дуже страшне. Як виявилося, то було не страшне, а «сумне й політичне».Продовжували розслідувати «факт завдання тяжких тілесних ушкоджень» глухівській журналістці, що відбувся ВІСІМ місяців тому!!! Глухівчани знають, кого певні особи й деякі політичні сили звинувачують у цьому. Безпосередні ж свідки тих «страшних» подій стверджують, що «постраждалій» журналістці К. її «кривдник» спочатку чемно запропонував вийти із зали, де відбувалася апаратна нарада, а після її відмови зробити це, той «страшний» чоловік, галантно взявши журналістку під руку, вивів її.

Оце і є той жахливий злочин, що вже стільки часу є предметом розслідувань обласної поліції й кількох судових засідань. Незабаром виповниться рік, відколи значна кількість правоохоронців займається цією справою. Зазначимо, що журналістка перед згаданими подіями протягом кількох місяців писала про майбутнього «кривдника» неправду чи напівправду, перекручувала факти, поширювала чутки. Тобто, вона протягом кількох місяців діяла протиправно й порушувала основні принципи професійної етики, на що мала б зреагувати й журналістська спільнота. Цього не сталося. А журналістка, позичивши у Сірка очі, прийшла на апаратну нараду – звичайний, ординарний робочий процес, на який журналістська акредитація не поширюється. Можна подумати, що все описане – сцена із вистави «театру абсурду», однак у Глухові й поза ним є люди, які вирішили наше з вами життя побудувати за рецептами тих драм.

Та повернімося до листопадових подій. Звісно ж, ми в вами не є слідчими – криміналістами чи суддями – прокурорами. Та все ж спробуймо відтворити ті події, проведемо власні «слідчі експерименти». Повторили? Чи з*явилися у кого сильні больові відчуття? Чи болітимуть у когось протягом кількох днів ребра? А ось у нашої журналістки ці й інші больові відчуття були. Що тут скажеш? У кожної людини є комплекси, на основі яких можуть виникати усілякі фантазії. Зрозуміло, що в такому разі варто звертатись не до суду, а до хорошого психолога чи психоаналітика.

І це ще усі дії «театру абсурду». Є й інші позови: від молодих дужих чоловіків, спортсменів з різних видів боротьби, переможців і призерів численних змагань високого рангу. Вони скаржаться, що 61-річний чоловік їх жорстоко побив. Є ще одна жертва - журналістка (щастить же Глухову на «правдивих» журналісток) і навіть цілий колектив. Не зрозуміло тільки, чому такі високопрофесійні журналісти забули про основний професійний обов`язок - нести читачам правдиву інформацію. На шпальтах тих видань не вистачило місця для важливої для будь-якої глухівської родини інформації про те, що ось уже кілька місяців ми сплачуємо за воду менше коштів. Глухів, напевне, одне з небагатьох місто, де знайшли можливість знизити тариф на водопостачання, попри зростання тарифів не електрику. Хоч попередня міська влада запевняла нас, що знизити тариф неможливо, і це – за минулої економічної ситуації. Уявляєте, скільки грошей ми переплатили за попередні роки? «Даже башню сносит», - так називався матеріал, де вкотре викривлено зображувалися глухівські події. Виникає питання: у кого ж «дах поїхав»? І скільки це триватиме?

Можна приблизно підрахувати, скільки тисяч гривень уже витрачено на наш «театр абсурду». А скільки витрат попереду? Бо ж є заяви й від інших «потерпілих». І то – не абстрактні гроші, то кошти з місцевого й державного бюджетів, наші з вами гроші, які могли б бути використані на корисніші справи. Шкода, що не можна стягнути з тих нещасних «жертв» компенсацію. Мабуть, їх вистачило б і на будівництво іншої гілки водогону у Глухові, що довелося відкласти через брак коштів.

Любов Колесникова