Брудне повітря, каламутна вода, виснажена земля...

15 квітня відзначався день екологічних знань. Голова Всеукраїнської екологічної ліги Тетяна Тимочко висловила надію, що новий склад українського уряду буде більш сучасним і екологічно налаштованим. І в час піднесення, зростання патріотичних почуттів зросте і екологічна свідомість наших громадян.

У нас часто вказують на бездіяльність органів місцевого самоврядування, але ж людей, які там працюють, значно менше, ніж звичайних громадян. Хто засмічує річки та узбіччя лісів? Не депутати і не представники органів влади, а пересічні громадяни. Особливо небезпечним є забруднення потічків, позаяк забиваються водотоки. Отож, якщо кожен з нас не буде байдужим, не буде смітити сам, навчить цьому своїх дітей і буде засуджувати і зневажливо ставитися до тих, хто смітить, забруднювачів значно поменшає. Величезною є роль освіти і церков. Без перебільшення, від екологічного виховання залежить життя на Землі. І виховання це повинно починатися ще з дитячого садочка, з початкової школи. Дитина більше відкрита до природи, а, отже, й більш налаштована до сприйняття екологічних знань. Шкільна освіта повинна закладати духовні основи, патріотичні основи, вчити зберігати енергію, життя, гуманно ставитися до природи. Українські церкви не залишаються осторонь від цієї важливої проблеми. На заняттях недільних шкіл для дітей до 10 заповідей Господніх додають ще й такі: не тільки не убий, але й не сміти, не руйнуй природу, дбай про свою країну, про свою землю, свою річку. Згідно Конституції України батьки несуть відповідальність за виховання своїх дітей, тому вони зобов’язані змалечку привчати їх не смітити: з’їв цукерку – неси обгортку в урну для сміття, а якщо її нема поблизу – поклади у карманчик, викинеш потім. Ну і, звісно, бути прикладом для дитини в усьому. Всеукраїнська екологічна ліга веде багаторічну боротьбу з Міністерством освіти за впровадження у шкільні програми основ екологічних знань. Ті зміни, що відбулися в Україні, дають надію на певні зрушення у рішенні цієї проблеми.

Позитивний досвід педагогів, які запроваджують вивчення основ екології у школі існує не тільки десь у столиці чи інших великих містах, але й у такому маленькому містечку, як Путивль. У ЗОСШ I-III ст. № 2 ім. Г.Я.Базими (директор СКОРОБОГАТА ЛЮДМИЛА ВАСИЛІВНА) вчителі використовують такий сучасний метод навчання, як розробка учнями проектів. І проекти ці стосуються безпосередньо нашої місцевості й нагальних проблем, які існують у нашому місті. Так, під час розробки проекту «ПЕРЛИНА ПУТИВЛЯ» досліджувався стан річки СЕЙМ, назва проекту «МІСТО БЕЗ СМІТТЯ» говорить само за себе (керівник – вчителька хімії МАНДРИКІНА ТАМАРА ВАСИЛІВНА). Вчитель географії та основ економіки КОМАРОВА ВАЛЕНТИНА ВОЛОДИМИРІВНА була ініціатором та керівником проектів «МИ ЗА ДИТЯЧИЙ СМІХ» та «ЛЮДСЬКА ДОБРОТА». Перший з них стосувався демографічної ситуації в Путивлі та районі, другий мав безпосереднє відношення до нашої теми.

Партнерами проектантів в останньому випадку виступали такі солідні організації як Путивльська районна лікарня державної ветеринарної медицини, мерія м.Путивль, Аграрний коледж СНАУ (відділення ветеринарної медицини), Податкова інспекція, краєзнавчий музей. Найважливішим було те, що старшокласники своєю дослідницькою діяльністю досягли певних практичних результатів. Пам’ятаєте з Біблії: «Стучіть – і вам відкриють». Молодь довела, що вона не байдужа, і хто зна, може саме тому, що учні наполегливо «стукали» і у двері районної адміністрації, і у двері міської ради, в Путивлі з’явилися декілька дитячих майданчиків. А результатом останнього проекту була згода міської влади побудувати притулок для безпритульних тварин. Рішення офіційно ще не прийняте, але вже те, що про це заговорили на такому рівні, є, безумовно, позитивом. Про те, яку колосальну роботу виконали старшокласники другої міської школи розповімо у наступному номері нашої газети. Ще одне повідомлення, яке стосується екології. Мабуть, всім відомо про ту шкоду, яку завдають навколишньому середовищу батарейки, якщо їх викидати на смітник. Одна використана пальчикова батарейка здатна забруднити площу у 20 кв. м! Ртуть, кадмій та інші важкі метали забруднюють ґрунт і воду. Про це попереджають виробники: на кожній з них ви побачите перекреслений сміттєвий бак. В усіх розвинених країнах – США, Канаді, в Європі в магазинах стоять спеціальні урни для збору батарейок, а в Бельгії, наприклад, вони стоять навіть в аптеках, і люди несуть і викидають використані батарейки в ці урни. Роздільний збір сміття, як це прийнято в тих же країнах, у нас поки що не має сенсу, тому що потім це сміття все одно звалюють разом. Коли будуть сміттєпререробні заводи, тоді, будемо сподіватися, і наш народ привчиться сортувати сміття: скло – окремо, пластик – окремо, папір – окремо, і найголовніше – органічні відходи – окремо. Але що нам заважає збирати батарейки? – Ніщо. У вересні 2013р. ми вже писали про небайдужих путивлян, які не очікують якихось розпоряджень «зверху», а беруться і виконують добру справу.

Ентузіасти CЕРГІЙ КОБЗАРЬОВ і ВОЛОДИМИР ПОЛОЗОВ отримали підтримку з боку влади у особі заступника міського голови ГУРЕЄВА СЕРГІЯ ВОЛОДИМИРОВИЧА, який розіслав листи власникам тих торгівельних закладів, де ці батарейки продаються з проханням забезпечити їх збір. Інформаційну підтримку в цьому питанні буде надавати наш «Кур’єр». До відома свідомих громадян: не обов’язково збирати батарейки тільки тим підприємцям, які їх продають. Поставте пластикову пляшку з кришкою, напишіть оголошення і повідомте про збір – у вас періодично будуть їх забирати і відправляти на переробку.

Олена Долгая