Майже катастрофа (Видео)

Думали прорив, а насправді – браконьєрська диверсія. В ніч на четвер, 15 вересня, невідомі зловмисники намагалися спустити одну з найчистіших і багатих на рибу водойм Глухівщини – Некрасівське озеро

У четвер, зранку, коли розвиднілось, мешканці Некрасового помітили, що їхня улюблена водойма раптово дуже зміліла. Розповідає сільський голова Надія КЕБЕЦЬ:

- Одним з перших ударив на сполох Анатолій ЧЕРНЕНКО. І мене сповістив про цю вельми неприємну подію. Спочатку подумалося, що прорвало дамбу. Вона у нас аварійно небезпечна, Ще два роки тому було виготовлено проектну документацію для її ремонту, але з грошима ніяк не виходить. Потім, коли остаточно розвиднілося, стало зрозуміло: не прорив це , а чиясь чорна справа.

Вночі, коли зморені тяжкою працею селяни поснули,злодюги зупинилися на дамбі, й за допомогою редуктора підняли два шибера – залізобетонні шлюзові запори. Взагалі їх аж шість. Відкрий їх всі – на ранок вода б зійшла геть, і тоді… Один з прихильників і добрих помічників нашого видання надвечір виїжджав до села – перевірити інформацію, котрій, ми, якщо чесно, просто не йняли віри. На дамбі йому стрілося четверо місцевих рибалок, які слідкували , аби ніхто не спокусився «халявною» здобиччю. Всі вони були впевнені, що спуск  – справа рук  браконьєрів. Їм просто не пощастило підняти ще чотири  шибери. До речі «рідний» редуктор підйомного механізму, як стверджують, був спиляний крадіями и зданий на металобрухт ще років п’ятнадцять тому.
 
Також стало відомо, що протягом четверга для ознайомлення з ситуацією до Некрасова виїжджав голова райради Олексій ТКАЧЕНКО. Выдбулося засідання районної комісії з питань надзвичайних ситуацій та техногенних катастроф. Про НП  сповістили Клевенське міжрайонне управління водного господарства. Там допомогли знайти устаткування для закриття дамби. Відшукали його аж у Путивльському районі. Одне перекриття стало на місце без особливих проблем, друге  зупинилося – перекосило. Залишилася дірка завширшки з сорок сантиметрів, яка й не давала заповнити озеро знову. Її стали прикривати мішками з піском.

Прибули на дамбу у п’ятницю вдень, коли там якраз кипіла робота. Неподалік запірного вузла стояв невеличкий, але надзвичайно потужний агрегат – такий собі гібрид бульдозера й екскаватора. Це він, судячи з усього, привіз чималу купу глинистого піску, який завантажували до лантухів, опускали до човна, і з нього, обережно, у воду.

Десятки мішків… центнери, тони піску пересипалися підіймалися, передавалися опускалися долі руками небайдужих людей, котрі взялися запобігти більшому лиху. Їх виявилося чимало, як на наш час – десятка зо три. Були навіть підводні стрільці. Один з них, глухівчанин ОЛЕКСАНДР, так аргументував свою позицію:

- Це озеро, мабуть, одне з найліпших у нас за прозорістю, чистотою. Нам дуже подобається тут пірнати. Зробимо все, що лише можемо, аби його врятувати. Треба – і гроші зберемо навесні для придбання мальків.

Безпосередньо керував роботою з перекриття порушеної стулки в. о. голови райдержадміністрації Володимир КАРТАВИЙ. Він охоче погодився поспілкуватися, розповівши, що некрасівська дамба, дійсно, давно перебуває у переліку об’єктів, які конче потребують капітального ремонту. Його орієнтовна вартість – 4 млн. грн.. Це, згодьтеся, немала сума, і викроїти її з обласного бюджету, надто за теперішніх часів, дуже складно. Очільник Глухівщини дуже високо оцінив зусилля місцевої громади, сільгосппідприємства «Глухівагроінвест», та глухівських волонтерів, спрямовані на порятунок озера, давши разом з тим і моральну оцінку покидькам, які підняли запірні плити:

- Зробити таке можуть лише ті хто не має ні серця, ні, як то кажуть, смальцю в голові.

Потім знову спілкувалися з сільським головою. Надія Іванівна дуже прохала оприлюднити прізвища тих, хто не рахуючись з часом, станом здоров’ям, особистими справами рятували рідне плесо: Миколу СЕРГІЄНКА, Юрія ПОЛЬОВИКА, Леоніда ОКСЕНЕНКА, згадуваного А. Черненка, Тахіра САГІНТАЄВА, Сергія КУЛІША, й низку інших. Почуте й побачене спонукало й мене бодай до якоїсь конкретної дії. Я, у прямому розумінні, засукавши рукави, взяв заступ, наповнив мішок, переніс його з товаришем. Аж тут надійшла інформація, начебто у Семенівці розлив, спричинений спуском озера, сягнув людських городів. Забігаючи трохи наперед, зазначу, що вона не підтвердилася, але на той момент довелося кидати все, і – вперед.

По дорозі зустрівся знайомий – учасник АТО. Події на дамбі він прокоментував по армійському лаконічно:

- Бардак! Той хто спустив озеро – справжній «сєпар»!

На шляху до Семенівки ми милувалися прекрасними краєвидами: широкою заплавою, узвишшями і яругами, вкритими прекрасним, ще без ознак осіннього вмирання, лісом, полями стиглих соняхів. У пам’яті мимоволі ж зринала сакраментальна фраза з «Повісті врем`яних літ»: « Велика земля наша и обильна, а порядку в ней нет».

До городів таки вода не дійшла. Тим не менш, русло річки було заповнене, що говориться, по самі вінця. Такою повноводною Есмань не буває інколи й навесні. Біля містку в Перемозі стояла пара рибалок. Ми підслухали їхню розмову:

- Та за відпливом риба з озера не наважиться відразу піти, а ось з пониззя – цілком, на свіжу водичку.

Андрій КОВАЛЕНКО