Із урожаєм упоралися, а з податками?

Цієї неділі в Україні відзначатиметься одне із значимих професійних свят – День працівника сільського господарства. Напередодні ми вирішили запитати наших найавторитетніших аграріїв, яким для них був господарський рік, що минає, і чого вони очікують від майбутнього.

Надія ВАЙЛО, голова правління ТОВ «Велетень»:

- Нинішній рік господарство зібрало непоганий урожай зернових. Пшениця, наприклад, дала в середньому 53 центнери з гектара. Цьому сприяла погода: і вологи було вдосталь, і достатньо тепло. Але погодні умови – це, звісно, не єдиний чинник. Потрібні також досконалі агротехнології, ретельне додержання термінів, сівозмін, турбота про якість грунтів.

Ми не захоплюємось монокультурами, думаючи наперед, дотримуємося режиму сівозмін. Надрентабельні культури – такі, наприклад, як соняшник або кукурудза може й не дуже прибуткові, але такі, що збагачують землю поживними речовинами. Так, сьогодні на цьому щось втрачаємо, але у майбутньому – обов’язково виграємо. Збагачені грунти віддячуватимуть добрими урожаями й надалі, а збіднені, виснажені начебто «вигідними» культурами – потребуватимуть потім величезних витрат.

У нас достатньо великі площі під пшеницею. Сіємо її стільки-ж, як і кукурудзи – близько 2 тис. га. На соняшник відвели цього року 1,3 тис. га. Не забуваємо і про гречку, площі якої сягнули 370 га., а врожайність – 18ц./га. Це добрий показник. Втім, ця культура доволі специфічна - не за особливостями агротехніки, а у вартісному плані. Її ціна ніколи не буває стабільною – кілограм може коштувати і 8, і 20 гривень. На наступний рік зберігаємо приблизно таку-ж структуру сівозмін, як і цьогоріч. Разом з тим відкриваємо нові культури – такі, наприклад, як соя. Подекуди вона дала по 40ц./га. При пересічній ціні 11тис. грн. за тону її вирощування може стати дуже вигідною справою – вигіднішою навіть за соняшник. Підсумовуючи, ще раз зазначу: якщо дбати про землю, вона віддячить щедро. Тієї ж кукурудзи на нормальних грунтах, доглянутих, з-під добрих попередників, зібрали подекуди до 160 ц./га.

Інший важливий напрямок діяльності «Велетня» - тваринництво. Воно, взагалі, постійно потребує неабиякого клопоту. Зернові посіяв, доглянув, зібрав – і готуйся до наступного сезону, а з худобою зовсім по іншому: працювати треба кожного дня, хоч би це й вихідний, або свято. Ми взялися за тваринництво п`ять років тому, коли воно по всій країні геть занепало. Відразу вирішили: будемо брати якістю. Воно звичайно, потребує великих зусиль, витрат, але потім дає добру віддачу. Лише цього року ми вирішили, наприклад, проблему нарощування маси молодняка. Довго над цим працювали, і зараз маємо понад кілограму приросту на добу. Річний надій на корову -10 тис. кг. на рік. Поки цей рубіж не перевершили, але й не здали. Рівняємось на США, де середні надої на рівні 12 тис. кг., й Ізраїль – 15 тис. Тут, мабуть, варто згадати, що за часів СРСР за 5тисяч давали ордени трудової слави. До речі, все наше молоко – екстра – класу, найвищої якісної категорії. Щоб її забезпечити, теж треба попрацювати: підібрати оптимальний раціон, тримати тварин в нормальних умовах, забезпечувати стерильну чистоту молока.

Є, звичайно, і проблеми. Зріс податковий тиск. Аграріїв намагаються підвести до загальної системи оподаткування, орендна плата зросла з 3% до 5%, плюс націнка на землю збільшилася вдвічі. Деякі пільги для аграріїв зберегли, але 2017 року їх планують зменшити. Ситуація, звісно непроста, але ми згодні і відмовитися від пільг, і сплачувати ПДВ у повному обсязі – за умови, що більшість цих мільйонних відрахувань буде спрямовано на розвиток сільських територій. Тоді б у глибинці були нормальні дороги, школи, садочки, люди стали би повертатися до села. І не треба було б ніякої децентралізації, ніяких дивацтв з винаходом велосипеда. Втім, що маємо, те й маємо.

Віктор СКОПЕНКО, власник багатопрофільного сільгоспвиробництва:

- Щодо врожаю, нинішній сезон був непоганий, чого не скажеш про умови господарювання. Ніде в світі, мабуть, фермер не страждає від такого визиску, як у нас. Посудіть самі: при повній відсутності фінансової підтримки з боку держави податкове навантаження в цьому році збільшилося більше, ніж удвічі. Майже на стільки-ж – з 3% до 5% – зросли відрахування за оренду паїв. Ми стали платити ПДВ на кожну тону вирощеного збіжжя. Якщо бездумно підвищать мінімалку до 3,2 тис. грн., як обіцяє уряд, доведеться скорочувати людей. Ми їх, образно кажучи, не прогодуємо, бо розоримося, а з роботою на селі нині самі знаєте як. Ось вам і привід соціальної напруги.

Такого ще не було! Дуже й дуже важко. Я, взагалі, оптиміст. Ніколи не нарікав на долю, звик переборювати труднощі, але зараз не знаю що й робити. Не виключаю, частина дрібних і середніх бізнесменів – аграріїв відійде, так би мовити, в тінь. Але це теж не дасть нічого доброго. Знову почнуть жирувати всілякі перевірники, контролюючі органи, знову здирництво, хабарі. Хіба за це стояли люди на Майдані?

Ігор МАРИНЧЕНКО, директор Інституту луб’яних культур НААН:

- Звичайно, найбільш значимою подією року стало повернення нашій установі інститутського статусу. Вже прийшла відповідна постанова президії Академії аграрних наук, розпочалися юридичні процедури. Це, звичайно, дає певні плюси – наприклад, у оплаті праці наукових працівників. З іншого боку, держава фінансує нині лише 10% наших видатків. Все інше мусимо заробляти самі. І ось тут вимушений констатувати, що останні податкові нововведення не найліпшим чином позначилися на фінансово-економічному становищі. Цього року ми недоотримали близько 700 тис. грн. Вони би дуже стали на пригоді – для потреб тієї-ж матеріально-технічної бази, яка потребує докорінного покращення.

Втім, попри всі труднощі, розвиваємося, ведемо селекційну роботу. Нині йдуть випробування нових дуже перспективних сортів: конопель «Глухівський – 51», і льону – довгунця «Сіверський». Вони переважатимуть свої аналоги за врожайністю і якістю волокна. «Глухівський – 51» матиме такі властивості, що, окрім звичного застосування, використовуватиметься ще й у біоенергетиці.

Володимир ПРОКОПЕНКО, фермер-овочівник:

- Рік, що минає, був не дуже сприятливим за погодними умовами. Через постійні дощі, перезволоження всі наші культури піддавалися хворобам. Деякі сорти картоплі уразила фітофтора, цибулю – пероноспороз. Постраждали і буряки, й капуста. Це, звісно, не найліпшим чином позначилося на врожайності, при тому, що на решті території України погода виявилася дуже сприятливою для овочівників, урожай був добрим, а ціна, відповідно, низькою. Можна, звичайно, було активніше застосовувати фунгіциди, але це не найкращими чином відбивається на якості продукції. Підвищена концентрація різної «хімії» в овочах, як відомо, не надто добре відбивається на здоров’ї людини. Ну. а якщо зважити, що постачаємо свою продукцію до дитсадків, лікарень…

Ми дуже дорожимо своєю «чистотою», екологічністю. До речі, саме завдяки високій якості наше господарство виграло за процедурою «Prozorro» тендер на постачання до Охтирки, Тростянця, й навіть…Менського зоопарку. Щодо останнього, хочу попередити можливі скептичні зауваження: там, де утримують диких тварин, вимоги до відповідності продукції всім стандартам набагато жорсткіші, ніж деінде. Так що, як кажуть, немає худа без добра: втратили в кількості, виграли в якості – розширили ринки збуту.

З умовами господарювання, податковою політикою, дійсно, біда. Складається враження, що в нас створюються всі умови, аби зжити зі світу дрібних і середніх сільгоспвиробників на догоду великим агрохолдингам-монополістам.